ЭДИНЕ

ПРОГРАММА ОБУЧЕНИЯ В ЧЕТЫРЕХ СТАДИЯХ

Aluston — Fri, 27 May 2016 19:32:23 GMT

ЧЕТЫРЕ СТАДИИ ПРОГРАММЫ ОБУЧЕНИЯ

«Кто согласен - того судьба ведёт, кто не согласен - того она тащит» (Сенека)

Стадия 1: КАРМИЧЕСКИЕ ПРОГРАММЫ РОДА
формирование и влияние кармы + способы изменения кармических программ

Ничего в судьбе человека не происходит без влияния кармы или родовых программ. Формирование кармы человека, влияние кармы на его судьбу и способы изменения кармических программ - все это имеет достаточно глубокое значение для любого человека. В жизни нет случайностей и совпадений и все происходящие события – определенная закономерность. Это и есть Единое, названное людьми Богом. И человеку без осознанного понимания этой взаимосвязи жить, осуществляя свое служение Единому, не возможно. Понимание Единого дает ему основу для осознания своего предназначения.

Каждое мгновение жизни человека должно быть осознаваемо им. А для этого всегда следует помнить о действии вселенского закона причинно-следственных связей. Опыт – это не только то, что было накоплено вами за время своего физического существования, а в первую очередь, это духовный опыт, сформированный многими поколениями душ, предшествовавших вам. У любого человека, такой опыт формируется из накопленного опыта предков семи поколений обоих родов (материнского и отцовского). Поэтому вернее его будет назвать программой рода, ведь приходящая в материальный мир душа стремится получить целостный опыт в физическом теле. А так как основной (и единственной) программой человека является достижения единства и целостности тела, души и духа, то именно в этом состоянии целостности и должно осуществляться его взаимодействие с окружающим миром. И только это единство даст человеку возможность познания своего, индивидуального Пути через осознание каждого мгновения своей жизни.

Изменить карму можно лишь познав ее как проявление Единого. Именно Единое и ведет человека, как целостное и триединое существо (тело-душа-дух), являющее собой образ и подобие Божьи. Поэтому, прежде чем приступить к познанию кармических взаимосвязей и способу их корректировки, следует научиться пребывать в тишине ума. Ум должен быть пуст, а сердце - полно. Тогда будет равновесие их взаимодействия в теле.

Изменить карму, не меняя своего отношения к окружающему миру и к самому себе - не возможно. А для этого необходимо изменить образность мышления. Образность мышления - это собственная (индивидуальная) позиция восприятия и понимания мира. Это личное, субъективное мнение человека, выраженное в тех образах, которые его ум накопил с момента рождения до настоящего времени его жизни. Это опыт, приобретенный человеком через теоретические и практические знания о мире.

Но, не всегда этот опыт является истинным. Вернее, с позиции этого самого человека, он может и является истиной на данном этапе его жизни. А вот проходя последующие стадии развития осознанности, человек получает новый опыт, и что бы «вместить» в себя его, ему необходима готовность отказаться от прежнего способа мировосприятия. Именно смена образного мышления позволяет человеку неограниченно расширить свое сознание. Это происходит поэтапно, формируя из новых образов восприятия нового мира. Все подвласно человеку если он готов к этому. И важно, что бы эти образы были не просто позитивны, а целостны. Ибо, лишь в целостности возможно познание Сущего и всего мироустройства. Эту целостность может дать лишь постоянная взаимосвязь человека с Богом, опмять о единстве увсего и во всем. Это и есть возможность самостоятельного перепрограммирования кармических задач по роду, проявленных в судьбе человека, и осуществляется она самим человеком, через его взаимодействие с Единым, также создавшим эту взаимосвязь для него.

Так накапливая опыт взаимодействия с другими людьми, человек способен проживать их эмоции и ощущения, улавливая их мыслеобразы. Этот опыт необходим для того, что бы контактируя с разными людьми можно было осознанно проживать ситуации, тем самым разрешая сложные кармические задачи. Как правило, в жизни человека всегда и все идет поэтапно, виток за витком, и то, чем он уже овладел, он готов отдать при следующем контакте. Проживая новую ситуацию он отдает старый опыт и получает новый. Это словно подъем по спирали вверх. Но, если испугаться и «закрыться» от мира, то можно «кружить» на одном месте до тех пор, пока не настанет миг, и снова не возникнет необходимость действовать. Отказаться от Пути можно, но тогда уже и в прежнюю жизнь не вернуться, и в новую идти страшно.

"Когда двое будут одно, и внешнее, как внутреннее, мужской пол вместе с женским будет
ни мужской, ни женский. Если вы так поступаете, придет Царствие Отца Моего"
(Втор. посл. Климента, гл. 12) Аграфа - неканонические высказывания И.Х.

Стадия 2: ГАРМОНИЯ И ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ
проявление мужского и женского начал в человеке и его социальной среде + взаимодействие первоначал в природе и местах Силы + эмпатия + зеркальность восприятия мира

Два взаимодействующих начала в нашей Вселенной – мужское и женское, как плюс и минус, являются взаимодополняющими. Именно они и являют в гармонии взаимодействия Единое или образ Божий. По образу Единого устроено все во Вселенной (во всяком случае, на этом и еще трех планах Бытия - эфирном, астральном и ментальном). Не понимаю, почему эти начала называет противодействующими? Да, они разнятся, но ведь они все же взаимодополняемы. Именно в этом дополнении и сокрыта гармония, как ключ к взаимодействию в паре. И не только в паре, но и в обществе, не зависимо от социального положения людей. И человеку важно понимать это взаимодействие, т.к. именно его он и несет в своем внутреннем мире и проявляет во внешний. Каким миром живет человек – такой мир он и создает вокруг себя. В таком мире он и живет.

Очень важно понимать о том, как строятся любые взаимоотношения. К примеру: мужчина не может и не должен воспринимать женщину как противоборствующую сторону. Он - ее Целое, как и она - его. Человеку следует быть в единстве с собой и Богом, целостным и гармонично сочетающем в себе взаимодействие обеих первоначал - мужского и женского начал, не зависимо от того, кто он - мужчина или женщина.

Мужчина способен выстроить в своей реальности гармоничные отношения со всеми, но первоначально в его жизни будет присутствовать огромное количество ситуаций, связанных с женщинами. Ему так проще воспринимать полученный опыт взаимодействия. А вот женщина будет, наоборот, на своем жизненном Пути встречать взаимодействие с мужским полом чаще, нежели с женским. Но, любой человек должен стремиться к постоянному объединению начал, как во внутреннем, так и во внешнем мире. Мир внешний для него – зеркало, в котором он видит и распознает самого себя, стремясь исправить те недостатки, которые замечает. И для этого ему необходимо освоить «работу» с образом и сам способ образного мышления, посредством которого он сможет не только изменять кармические программы, но и осознанно создавать новые реальности для себя и других.

Каждый человек устроен по образу и подобию Единого. А Он идеально сочетает в себе оба начала, не являясь лишь мужчиной или женщиной. Бог - это Любовь. Это - гармоничное объединение всего, проявленного в двух началах - мужском и женском, не зависимо от того, с каким уровнем восприятия мы соотносим Единое - физическим, энергетическим или информационным. Если Его познавать еще глубже и шире, то там вообще отсутствует разделение понятие на мужское и женское.

Мужчина - божественное начало, как собственно и сама женщина. Поэтому, мужчина должен всегда осознавать (а не просто помнить) о проявлении этого божественного начала в женщине. Он должен "видеть" в ней мать-богиню (БогоМатерь). Но это не должно быть обожествление личности, а осознанное восприятие личности, через которую Бог, как Любовь, проявляет Себя для него. Так же и женщина не должна обожествлять в мужчине личность, а осознавать в нем проявление отца-бога (Бога-Отца). Именно в дополнении они являют собой Высшую Любовь.

Единый был и остается в каждом из нас. Только вот, мы сами не желаем Его осознавать в себе. А поэтому, пока мы сами от себя скрываем Источник Мироздания - мы и не можем обрести Его. Родители, друг через друга, через своих детей, имеют возможность познания себя и открытия Источника в себе. А это дает возможность не осуществлять воспитание своих детей от своего (человеческого) ума, делая это в Духе Святом (Едином) и в соответствии с Его волей. Как бы мы не назвали Бога: Любовь, Единое, Абсолют, Дух Святой или София (Премудрость Божья) - все одно Бог остается Собой и вершит через нас Свою волю.

Стадия 3: ВНУТРЕННИЙ И ВНЕШНИЙ МИРЫ
взаимодействие миров + целостность и единство + семь Я человека

Внутренний мир человека очень богат. Но, зачастую, он настолько богат, что им следует делиться. Все это внутреннее "богатство" хаотично "бродит" внутри человека как молодое вино в виде различных образов (мыслеформ) - идей, мыслей, картин, не осознаваемых человеком. И эти образы транслируются человеком из его внутреннего мира в мир внешний. Людей много и их миры постоянно соприкасаются между собой. Так формируется внешний мир, на который оказывают влияние внутренние миры разных людей. Зачастую проживая разные ситуации, мы даже не задумываемся над тем, что мысли и образы, эмоциональные состояния и различные ощущения, которые мы получаем, присущи не нам. Мы их просто "перехватываем" в окружающем нас внешнем пространстве. То, с чем мы сталкиваемся ежедневно, те задачи и ситуации, которые зачастую люди называют словом "проблема" - это лишь не осознанное восприятие внутреннего и внешнего взаимодействия и умение управлять этим процессом нам просто необходимо.

Энергоактивные точки взаимодействия человека и планеты (места Силы), при осознанном восприятии человеком своего внутреннего мира, усиливают его энергоинформационный потенциал и помогают в реализации (разрешении) различного рода задач. Следует только лишь понимать, насколько важно разрешение тех или иных задач для самого человека и не навредит ли эта реализация желаемого другим членам общества, пребывающим в контакте с человеком. Ведь все, что происходит с нами, отражается на наших близких и родных. Выстроить целостное восприятие мира - вот первейшая и главная цель и задача не только эмпата, но и каждого из людей. Но основная масса людей не справится самостоятельно. Вы скажете: они ведь не просят! И не надо. Эмпат это делает потому, что он так «устроен» Богом и иначе жить не может. Меняя себя вы меняете и окружающее вас пространство. Будьте цельными и проявленный через вас мир станет таким же. В этом и заключается служение Единому, осуществляемое человеком - быть Единым через постоянную и осознанную гармонизацию своего внутреннего мира для мира внешнего.

Для осознания происходящих событий в помощь дается возможность использования энергоинформационного потенциала мест Силы (святых мест). По сути, влияют на процесс гармонизации не сами места Силы (географическая территория), а пространство, в котором они находятся.

Именно эту взаимосвязь, между своим внутренним пространством (видением мира) и внешним пространством (местами Силы) человек и выстраивает при этом. Это словно наложить аналог Единой информационной программы (образ Божий) на образ внутреннего мировосприятия (программу рода), искаженную приобретением негативного опыта. Но, и искажение, возникшее в программе человека является неотъемлемой частью его Пути, а значит, в момент его проявления, оно также является истинным и необходимым. А это значит, что есть необходимость в проявлении как старого (искаженного), так и нового (измененного) восприятия. И готовность человека к восприятию нового дает ему осознание взаимосвязи явлений и событий, происходящих как в прошлом, так и в будущем.

Как есть благотворные места общего значения, так есть и личные места. Но любой человек в состоянии сформировать свое, личное пространство места Силы - пространство Любви. И для этого ему в помощь дается его внутренний мир, в котором и находится "ось" миров - такая себе условная точка, соединяющая все воедино и являющая собой нечто общее между излучающей и поглощающей материей Вселенной. Этот центр Мироздания в каждом из нас, пространство взаимодействия с Единым, в котором человек сам становится Творцом своей реальности. В этом пространстве и происходит взаимодействие миров: физического (тело, материя), эмоционального (душа, энергия) и информационного (дух, программа). Из этого величайшего вселенского Источника Жизни все исходит и в Него все возвращается. В нем мы все едины...

Но, единство это не возможно однажды обрести и не терять. К нему необходимо постоянно стремиться, хранить в себе, удерживая в своем сознании образ Единого, осознавая взаимосвязь тела, души и духа. Осознавая первозначение Источника более, чем свое личное, человек становится един с Ним и являет Его собой. Это и есть следовать воле и промыслу Сущего. Именно в этом состоянии сознания человек имеет возможность познания взаимосвязи грубого, тонкого и огненного миров.

Это целостное состояние позволяет иметь в себе величайшее и мощнейшее место Силы во Вселенной. В этом состоянии осознания единства и целостности, человек являет собой Создателя, по воле которого он и осознает все. Пространство, которое в православии названо Царством Божьим - и есть то внутреннее пространство центра Мироздания, сформированное сознанием человека. Где бы человек не находился, внутреннее пространство Любви проявляется из мира внутреннего в мир внешний. Оно множится и постоянно усиливая свой потенциал, благотворно влияет на окружающий человека внешний мир. С чем бы человек не соприкоснулся - он оставляет информационный "след", проявленный как благо и волю Единого. Не закрывайтесь от внешнего мира, открыв себя для него, сумейте вместить все в своем Сердце, в этом вселенском Источнике Жизни.

Стадия 4: МЫСЛЕОБРАЗНОЕ ВОСПРИЯТИЕ
образное мышление + переход из двухмерного сознания в трех- и четырехмерное

Каждый из нас - проявление Единого. И проявлено Оно во всем, без исключения - и в плохом и в хорошем. Ведь добро/зло - это лишь наше двумерное восприятие. А мы живем в трехмерном мире и должны вот-вот совершить переход в четырехмерное. А как же мы это сделаем, если все еще смотрим на мир с позиции плохо/хорошо? Вот и выходит, что человеческое сознание должно воспринимать действия людей и события, не с позиции того, что делает эта личность, а с позиции всеприятия. А для этого нужно элементарно "возвысится" над ситуацией, выйдя за пределы привычной оценки (отказаться от нее) и стать тем пространством, что окружает саму ситуацию (как воздух, окружающий событие и пребывающий везде).

Только тогда мы сможем прикоснуться к пониманию того, что собой являет это событие. И это лишь трехмерное восприятие мира. А в четырехмерном восприятии человек воспринимает ситуацию двусторонне и одновременно: как режиссер, не пребывая в ней, а наблюдая, и как актер, участвуя в корректируемой игре. Понимаете, насколько велика скорость восприятия, где нет времени даже думать. Там все происходит прежде чем вы подумали и возжелали. Разум, а не ум, в этом случае становится помощником человеку. Поэтому человек и назван наукой Homo sapiens - человек разумный.

Любой человек – существо многомерное. Существо – это совокупность сущностей - представителей шести различных пространств в материальном теле человека. И они должны все быть дружны между собой, как единое целое. Именно из этого и возникло в свое время такое понятие как "семь Я".

Что касается сознания человека, то у многих оно двухмерное (плохо/хорошо). У малого количества людей восприятие трехмерное, целостное и безоценочное. В некоторых случаях ситуация, происходящая в жизни человека изучается им в качестве Наблюдателя, безстрастно (безэмоционально) и лишь после этого он способен осознать тот опыт, который получил. Но, задача для некоторых людей - это работа на опережение события. Если двухмерное восприятие действительности – это жизнь в прошлом, то трехмерное восприятие – это жизнь в настоящем, здесь и сейчас. Но, этого не достаточно для полного осознания действительности. Сознание современного человека должно пребывать в будущем, откуда он черпает свой потенциал.

При проведении обучения по темам: КАРМА, ГАРМОНИЯ, ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ и ОБРАЗНОЕ МЫШЛЕНИЕ будет осуществлено изучение изменение кармических программ и способа познания трехмерного и четырехмерного восприятия событий, построение новой образной системы, отработка навыков по взаимодействию с пространством таких мест Силы, построение личного пространства места Силы, практика гармонизации внутреннего и внешнего миров. Все события сопряжены с выходами на места Силы. Процесс обучения может быть как групповым, так и индивидуальным. Проживание возможно как у нас дома (для индивидуального обучения), так и в любом другом заранее оговоренном месте (для группового).

РУСЛАН СТОЙЧЕВ

Связь со мной: +79788543956, e-mail: 26206@list.ru; skype: Stalkrim

СТРУКТУРА / ПОМОЩЬ / ВСТРЕЧА / СОБЫТИЯ / ИЗМЕНЕНИЕ / ТРАНСФОРМА / СВЯЗЬ

ЧОЛОВІК ТА ЖІНКА - ЄДНІСТЬ ДУШ

Aluston — Fri, 22 Nov 2013 13:15:24 GMT

ИЗУЧЕНИЕ ОБРАЗНОЙ СИСТЕМЫ ЧЕЛОВЕКА И ЕЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

Картина творіння — це картина розділення і возз'єднання. Давайте розглянемо принцип зародження душ.

У повторюваних циклах Бог, що втілює у собі як Отця, так і Мати, проявляє себе в творінні, щоб згодом повернути це створіння собі вже у завершеному вигляді. Шляхом взаємодії чоловічого і жіночого начал він розділяє свій єдиний дух на безліч. Це перше народження затверджує собою принцип подальшого поділу заплідненої яйцеклітини на безліч кліток ембріона. Тут продемонстрований космічний закон "Що вгорі, те внизу".

У свідомому процесі поділу божественна енергія переходить у форму. По всьому всесвіту виникають групи. Кожна група містить у собі безліч потенціальних душ. Це — "клітини" "тіла" Бога, і кожна з них — окреме життя.

Згруповані душі підрозділяються на більш дрібні підгрупи. По мірі розподілення ці групи набувають власні якості. Чим менше група, тим тісніше пов'язані в ній між собою душі. Вони зберігають пам'ять друг про друга навіть у замутненому стані перед своїм втіленням на Землі. Чим триваліше зв'язок, тим незгладимішою стає ця пам'ять. Завдяки своєї пам'яті вони знову повертаються одна до одної, до своєї групи, проходячи шлях до джерела у тім же порядку, у якому прийшли сюди. Цей розподіл припускає подальше возз'єднання. За усім процесом стоїть позамежний розум, що жадає завершеності.

Протягом усього шляху до возз'єднання з началом кожна крупиця життя охоплена цим жагучим бажанням. Навіть життя, що формуються у болісному процесі свого відокремлення, жадають єдності, з якої прийшли. З народженням душі приходить народження самотності. Це перше усвідомлення болю, і воно веде до людського відчуття, що у розлуці — біль, а у возз'єднанні — радість.

Але як би те ні було, цьому розділенню коли-небудь настає кінець. Групи підрозділяються на більш дрібні структури, і, зрештою, залишається маса одиночних душ. Це не сформовані душі. Вони — тільки потенціал. Перш ніж вони розвинуться до людського стану, повинна минути вічність, однак кожна з них являє собою чоловіче і жіноче начало як єдине ціле, і містить у собі увесь нереалізований потенціал.

Цим душам, охопленим тугою по своїх сімействах, від яких вони відкололися, і самотньо блукаючим по всесвіту, випало перетерпіти ще одну втрату. І це останнє, рокове розділення: кожна розділяється на дві енергії, чоловічу і жіночу, які концентруються у двох рівних частинах. Але кожна з частин зберігає у собі зачаток іншої половини, що створює ту полярність, яка здійснить остаточне возз'єднання.

Цим останнім розділенням завершується спадний шлях,після чого починає діяти закон притягання, відновлюючий єдине ціле. Душа, нарешті, знаходить чіткий напрямок — до своєї загубленої половини. Тепер розділена душа на шляху перевтілення в людську істоту повинна пройти крізь усі нижчі форми життя. Перероджуючись у всіх царствах природи, а потім у царстві людини, чоловіча і жіноча половини безперестану шукають один одного. По мірі наближення до цілі возз'єднання і до свого остаточного повернення наша еволюція прискорюється.

Коли ми достатньо розвинулись як людські істоти, ми готові до зустрічі зі своєю половиною. На цьому этапі ми знаходимо контакт з кимсь з душ, які колись належали до тієї ж групи, що і ми. Споріднені душі, або душі-товариши будуть зустрічатися нам як до нашого возз'єднання зі своїм близнюком, так і після нього. В цьому спільному взаємному притяганні чутно вілуння заклику свыше.

Возз'єднання групи, яке почалося на Землі, продовжується після смерті у світі духов. Одні групи приєднуються до інших, виражаючи визнання і безмежну радість. Усе у всесвіті притягується одне до одного завдяки нитки спогадів. Це ті спогади про блаженство Джерела, які душі, ще до остаточного свого формування, несвідомо увібрали у себе. По досягненні зрілості ці душі повернуться до Джерела у повній свідомості як досконалі істоти, як творці за власним правом, щоб ще більше розширити свідомість Бога. У цьому мета усієї нашої боротьби на шляху сходження до Джерела.

Вершиною шляху є досконала любов, якою кожна створена душа любить кожну іншу душу. Основа цього — кохання чоловіка і жінки. Завжди, коли люди зустрічаються та взаємно кохають одне одного, їхні душі просуваються у своєму розвитку. Об'єднання душ-близнюків прискорює їхній висхідний шлях. Близнюки поєднують у собі ту Божественну Силу, яка рухає усе життя вгору. Це дещо більше, ніж просто дві душі, узяті разом: це — троє. Як пише Платон у діалозі "Бенкет": "... у стародавності природа наша була не такою, яка нині, а іншою. У стародавні часи було три рода людей, а не як зараз два — чоловічий і жіночій. Тоді приєднувався до них ще третій, складений з того і іншого..." Від цього виникло поняття андрогін.

У своєму возз'єднанні після тривалої подорожі душі-близнюки стають знову андрогінами. Але тут, на Землі, їх єдина душа буде жити у двох тілах. Їм призначено прискорено розвиватися у своєї єдності, а після смерті досягти висот духовного буття. Однак в об'єднаній душі все одно назавжди зберігаються індивідуальні природні якості кожної з половин. Між цими душами завжди буде спілкування, взаємна любов і творча взаємодія на таких рівнях свідомості і блаженства, що ми навіть не зможемо собі уявити.

Цей одвічний принцип підтверджують деякі духовні писання. Наступний уривок узятий зі священних книг суфізму, аскетичного і містичного напряму в ісламі, яке зародилося у Персії у VIII столітті.

"Из первоначального единства бытия пошло раздробление и рассеивание существ и, в конце концов, на две половины разделилась сама душа. Поэтому каждая половина, движимая любовью, ищет свою вторую половину, будь то на земле или на небесах, и поиск этот порою безнадежен...

Оскільки душі-близнюки на самому початку свого шляху дуже схожі, то кожній з них насамперед необхідно пройти свій шлях, щоб згодом вони змогли доповнити одна одну. Тотожність та взаємодоповнюваність — дві рушійні сили, і два стрижні любові... Щоб істота була досконалою, ці половини повинні бути злиті воєдино."

Це говорить про те, що людина повинна стати досить сильною особистістю, перш ніж зуміє доповнити собою свого "близнюка". Коли душі-близнюки зустрічаються, вони, як частини, взаємно доповняючи один одного, ще недостатньо реалізовані, однак відкриті подальшому розвитку. Обидві ці душі досягли достатньої внутрішньої стабільності і, як особистості, не залежать одна від одної. В цьому випадку вони здатні впізнати один одного, об'єднатися і навчитися долати неминучі конфлікти, що виникають у людських відносинах.

Омраам Міхаель Айванхов, нині покійний болгарський духовний вчитель, у 1960 році у першій частині своєї книги "Любов і сексуальність" висловив ідею душ-близнюків трохи інакше: "Кожна людська істота має душі-сестру. Коли людина полум'яніла, немов іскра, що вилетіла з серця Творця, вона являла собою два в одному, і кожна з його двох половин довершеним образом доповнювала іншу. Пізніше ці дві половини розділилися, і кожна з них пішла власним шляхом розвитку. У процесі своєї еволюції вони іноді зустрічаються, і якщо впізнають одна одну, то тільки тому, що кожна з них у глибині себе несе образ своєї другої половини: кожна з половин залишає на іншій свій відбиток. Тому кожна людина носить у собі портрет сестры своєї душі. Цей образ може бути не зовсім чітким, але він завжди присутній, і саме тому кожна людина приходить на землю з туманною надією знайти душу, яка здійснила б усі його бажання, і з якою він міг би з'єднатися у повній гармонії.

Душі-сестри являють собою все одна для одної: жодна істота у цьому світі не здатна так само задовольнити їх. А це означає, що усі, з ким ви зустрічались, починаючи з самого першого з ваших численних втілень, усі ваші чоловіки та дружини, усі ваші коханці та кохані, залишали вас тільки тому, що не були тим, хто вам потрібен. Вас звели разом тимчасово, і тільки тимчасово, усе рівно, що каструлю тимчасово прикрили кришкою, яка для неї не підходить. Коли ж дві разом створені Богом душі призначені одна для одної, то їх ніщо не може розлучити, і вони не бояться знову опинитися розділеними. Коли хто-небудь один з подружньої пари боїться, що його партнера можуть спокусити (і, я усі ми знаємо, для цього завжди може знайтися причина), то це ознака того, що душа цього партнера не є для нас улюбленою сестрою. Жінка кохає чоловіка, а він йде до іншої жінки; чоловік кохає жінку, а вона міняє його на іншого... Але душі-сестри ніколи так не вчиняють: вони визнають одне одного з абсолютною впевненістю і ніколи не залишають."

Можна тільки дивуватися, чому про принцип душ-близнюків так мало відомо, якщо ця доля чекає кожного з нас. Напрошується висновок, що ми ще до цього не готові. Знання даються тоді, коли людина здатна їх правильно зрозуміти. Можливо, задум душ-близнюків не міг знайти широку популярність, поки ми не укріпилися у новій ері — Водолії. Вочевидь, людству належить розвинутися до такого рівня, щоб зуміти правильно скористатися цими дивовижним знанням. Ми віримо, що потрібний рівень досягнутий, і що безліч втілених душ здатна любити абсолютною любов'ю та, отже, знаходити свої втрачені половини і возз'єднуватися з ними.

Де ж тоді цей наш істинний коханий, де "близнюк" нашої душі, і як нам знайти один одного? Цей "близнюк" може бути десь поруч, і вам обом у своєму розвитку до готовності к возз'єднанню залишилося зробити декілька кроків. Готовність — це усе. Зустріч може відбутися тільки тоді, коли ви обидва у своєму внутрішньому розвитку досягли одного пункту призначення. І хоча ми не можемо передбачити час цієї зустрічі, він відомий всесвітнім силам, яки вели нас одне до одного цілу вічність.

СТРУКТУРА / ДОПОМОГА / ЗУСТРІЧ / ДІЙСНІСТЬ / ЗМІНИ / ТРАНСФОРМА / ЗВ'ЯЗОК

КАРМА або ПРОГРАМА РОДУ

Aluston — Thu, 21 Nov 2013 08:22:37 GMT

ИЗУЧЕНИЕ ОБРАЗНОЙ СИСТЕМЫ ЧЕЛОВЕКА И ЕЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

Часто у житті відбуваються події, які ми не те що зрозуміти, але і виправити самостійно не в змозі. А вони саме тому і мають місце, що їх необхідно прожити..., і прожити гідно. А для цього ми повинні їх не просто зрозуміти, а й осмислити. Лише усвідомлення може їх змінити, тому що прийняття ситуації такою, як вона є, як волі Господньої, і змінює її в кращу сторону.

Все, що відбувається, не повинно піддаватися нами оцінці, а сприйматися "як є". Немає поганого і доброго. Є те, що є, і іншого бути не може. Будь-яку подію ми повинні прожити у своєму житті з усвідомленням того, що це воля Сущого, котра проявлена по відношенню до нас і через нас до всього багатовимірного простору, що нас оточує.

Інформаційна складова будь-якої події - це основа її існування, і вона проявлена в нашому внутрішньому світі і відображена в світ зовнішній. Але нічого не відбувається без нашого відома, усвідомленого чи ні. Світ зовнішній - це відображення нашого внутрішнього світу. Царство Боже знаходиться в нас, і наша задача його втілити у світ своїм власним прикладом життя. І, наскільки усвідомлено ми здійснюємо свою життєву діяльність, настільки й усвідомлюємо те, що з нами відбувається і може відбутися.

Кожна мить нашого життя повинна бути свідома. А це не легко. Важливо те, що ми маємо можливість усвідомлено проживати своє життя, а це вже - аналіз і виправлення як того, що відбулося, так і того, що відбувається. І це означає, що ми змінюємо сьогодення і майбутнє своє, і свого оточення.
Тепер слід згадати таке поняття як закон причини і наслідку. Відомо, що наши дії и помисли несуть певний енергоінформаційний потенціал, який має властивість самозбереження в інформаційному просторі і має здатність повернення до того, хто його cтворив. Таким чином, ми накопичуємо як позитивний, так і негативний досвід. Благосні стани посилюються і повертаються добром, а протилежні ним - також посилюються і повертаються негативом. Найчастіше це повернення переходить від батьків до дітей і далі до слідуючих поколінь. Так ми отримуємо можливість бути в достатку матеріальному, душевному і духовному, і, навпаки, - можемо всього цього не мати.

Задача людської душі в тому і полягає, щоб пройти свій Шлях пізнання не накопичуючи негативний потенціал. А для цього необхідно розуміти, що саме відбувається у нашому житті і як це виправити в подальшому.

Виправленню підлягає абсолютно все. Негативні вчинки та помисли - це те, що ми називаємо гріхом (порушенням закону), а позитивні - виправлення допущених порушень. Але, виправленню підлягає тільки те, що усвідомлено людиною, а значить прийнято і більше не повторюється ним. Про те, як досягти усвідомлення того, що відбувається, і бути співпричетним до формування своєї долі, ми і будемо пізнавати при проведенні зустрічей. Це може виглядати, як проживання ситуацій в прискореному і глибокому процесі. Але головне не участь в них, а спостереження за ними і координування їх лишь в тому випадку, коли це дійсно дуже необхідно. Це немов бути учасником події і її координатором одночасно, але вся координація відбувається при незримій підтримці Творця. Ми лише частково допомагаємо Йому в цьому.

Уявимо собі, що ваша ситуація - це репетиція спектаклю, в якому ви граєте і роль головного героя і режисера одночасно. Як головний герой ви намагаєтеся відіграти свою роль відповідно до сценарию, згідно з волею Всевишнього. Ви граєте свою роль чесно і правдиво, але при цьому ви ще і режисер цього спектаклю, а отже повинні бути відсторонені і спостерігати розвиток сюжету зі сторони. При цьому, ви хоч і сконцентровані на грі своєї ролі, ви все ж відсторонені як режисер, і маєте можливість координувати свої дії і дії акторів, через зміну своїх дій у спектаклі. Але насправді ви є лише помічником режисера, а режисером виступає Єдиний. Тому ви і маєте можливість охопити всю дію репетиції, але це всього лише репетиція. Коли спектакль буде поставлений, тоді лише ви зіткнетеся з усвідомленням безмежної Отчої любові.

Людина створена за образом і подобою Бога. Вона так саме троїчна, як і Бог. У людини є тіло – фізична оболонка, душа – центр емоційного сприйняття і дух – інформаційна матриця. Дух завжди шукає Бога, а душа повинна прагнути до духа, і через нього вона стає єдиною з Богом. Але, буває так, що душа спрямована не до духа, а до тіла. Вона бажає чуттєвості і розваг. Тіло ж – всього лише інструмент для отримання душею задоволень. Так душа не пам'ятає про дух, а отже, забуває і про існування Бога, що створив і саму душу і світ для неї в цілому.

Люди утворюють суспільство, і якщо у більшості членів такого суспільства (прибл. 80%) душа (емоційне сприйняття світу) не прагне до духа (первинної інформаційної матриці), а бажає отримати задоволення за допомогою фізичного тіла, то таке суспільство також забуває про істинність свого призначення і живе лише мнимими фізичними та емоційними задоволеннями.

Якщо є людина і суспільство, отже, є і спільність, яка керує ними. Такою спільністю є держава. Якщо душа людини прагне до чуттєвого і емоційного сприйняття світу, вона не розвиває себе. Отже, суспільство, до якого така душа належит, теж не розвивається, тому що вони співіснують нероздільно. А якщо і суспільство не намагається бути в Духу и не розвивається, то держава, що нерозривно пов'язана з суспільством (в цілому) і через нього, з кожною людиною, зокрема, теж зупиняється в розвитку.

Але, крім нашого, фізичного світу, є ще і світ духовний. Згадаємо Григорія Сковороду і його «Горнюю Республику». Горняя Республика Сковороди або ж духовна Україна – це прообраз нашої держави, прообраз, створений по волі Бога і відображаючий істинне значення країни в цілому і народа, проживаючого в неї, зокрема.

Ідеали духовної країни і ідеали країни фізичної найчастіше бувають абсолютно різними. Ідеали існуючої держави – перекручена інформація того, що повинно бути насправді, що було передбачено Творцем в духовному аналогу країни.

Як же змінити існуючу дійсність і досягти тієї мети, яку ставить перед усім народом і державою Творець? Є єдине вірне правило: «Хочеш змінити світ – почни з себе. Змінишся сам – зміниться і світ». Але, як же мінятися в кращу сторону, що потрібно робити, якщо не знаєш, в якому напрямку йти і що змінювати в собі? Як всього цього досягти поодинці, без допомоги і підтримки?

Допомога і підтримка у нас є завжди. Ми їх просто не бачимо і не приймаємо. Це та допомога, яку надає нам Творець через свої творіння, події нашого життя. Ми ж, не вміючи розглянути їх, відмовляємося від допомоги лише одним небажанням постаратися зрозуміти, що від нас все ж хоче Творець.

А Він хоче від нас одного: вірити Йому. Не вірити у Нього, тому що у Бога можна вірити (тобто визнавати Його існування), але при цьому не бажати виконувати Його волю, як Творця всього Всесвіту, люблячого нас і бажаючого нам любити одне одного і Його, відповідно.

Але, як же бути з суспільством, якому теж слід змінюватися. Воно ж буде давити на нас, тому що суспільство не бажає змінюватися, а наши дії, в тому числі, думки і устремління, змушують його перетворюватися. Виходить, що нам слід вийти з такого суспільства, щоб не мати можливості впливу на себе. Але, це не вихід з положення, а скоріше втеча. Ми в цьому випадку тікаємо від суспільства, а воно залишиться тим же, яким і було до нашої зміни. Змінити суспільство можливо лише маючи до нього безпосереднє відношення, тому що наша взаємодія з ним прямо чи побічно буде його змінювати. Зміниться суспільство – зміниться і структура влади в кращу сторону, тому що ця структура сформована з членів того самого суспільства, якому належить змінитися. Розумію, що процес довгий, але, якщо ви вже зараз читаєте ці строки, значить час прийшов, і кожен з нас поодинці, але всі разом, зможемо змінити себе і свій світ на краще.

Тепер поговоримо про спосіб змінення себе і навколишнього світу. Як завжди, почнемо з себе. Є поняття соборності, що розкриває цілісність єднання душ у дусі, але при цьому таких, що залишаються особистостями, тому що, якщо душа не буде індивідуальною, вона втратить можливість свого розвитку. У кожної душі є Шлях її розвитку – індивідуальний та неповторний. Але, є і те, що об'єднує наші індивідуальні Шляхи – Дух Божий, що дається нам для розуміння і усвідомлення себе і навколишнього світу. Доки ми орієнтовані душею на те, щоб залишатися (нехай навіть думкою) в єднанні з Духом Божим – ми єдині з Ним. Ми маємо всі Його властивості і якості, маємо можливість перебувати в мудрості і пізнанні Бога. Як тільки наши думки перестають бути спрямовані до Бога – наші уявлення про життя піддаються перекручуванню і ми починаємо жити не Божою мудрістю, а людським розумом.

Що ж робити, щоб залишатися в цьому стані? Утримувати образ Божий в своєму Серці, призиваючи Дух Святий Творця до себе, в своє Серце і пам'ятаючи, що кожна мить вашого життя – це виконання не вашої власної, а Його волі. Увесь світ, що не в Богові, ополчиться на вас і буде намагатися вивести вас з цього серцевого стану, в якому ваша душа буде єдиною з вашим духом, а разом вони будуть перебувати в Духові Божом, але доки ви з Богом єдині – вам нічого боятися. Якщо з нами Бог, то хто проти нас?

Кажучи звичайною мовою, ваш дух - інформаційна матриця, буде в єднанні з душею – емоційною сферою сприйняття світу і енергетичною складовою вашого тіла. Разом вони створять одне ціле, ядро, в якому відбувається пробудження (зародження, якщо хочете) Божої іскри. Бог - Святий Дух, перебуваючий скрізь і у всьому, наповнить це ядро Собою і з цієї миті, поки людина утримує свою самосвідомість в Серці, а душу – в єднанні з духом, ви стаєте єдиним цілим з Богом і маєте всі Його властивості і якості. Цього не можуть мати навіть ангели. Але, у силу того, що ви не вмієте користуватися на даному етапі властивостями і якостями Божими, ви немов пілот корабля, що не веде його самостійно, а просто спостерігає за приладами і контролює роботу автопілоту, запрограмованого Тим, Хто Знає, куди і коли кораблю та пілоту необхідно прибути.

На сайті БЛАГОТВОРНІ І СВЯТІ МІСЦЯ УКРАЇНИ ТА КРИМУ описані місця, що благотворно впливають на свідомість людини і її душу, дозволяють ефективно і гармонійно змінити свій світогляд. Світогляд, що буде сформований вами, допоможе змінити шлях розвитку як нашого суспільства, зокрема, так і держави в цілому. Нехай ті, хто бажає діяти фізично – діють. Але, не можливо нічого змінити в матеріальному світі, якщо не буде розуміння інформаційної (духовної) його складової. Як я вже розповів вище, все має своє начало у Богові. Наша країна, духовна країна чи її інформаційна матриця – теж створена Богом. Вона - це і є Він самий. Її емоційна складова – то душевний стан, який переживає за свою країну і свій народ кожен, хто любить і країну, і народ (світ в цілому) по-справжньому. Як і в людині, об'єднання духу (інформації) і душі (емоційності) в гармонійне ціле, дозволяє розвинути і підтримувати фізичне тіло в красі і гармонії. Також і з суспільством і країною. Держава – це тіло, яке буде гармонійним у тому випадку, якщо ми будемо спрямовані до постійного єднання душі (суспільства) і духу (людини). Лише тоді прообраз нашої держави, створений Богом і що знаходиться в інформаційному просторі небес, стане основою нової держави, а наша любов до своєї країни і її народу, як до створіння Божого, і до самого Бога, як до невід'ємної частки всього існуючого, дасть свої результати. Тоді ми побачимо прообраз країни духовної, що втілилася в країні матеріальній.

В суспільстві, коли до одного з його членів приєднуються ще декілька, а до них – інші, і суспільство стає об'єднанням властивостей та якостей, притаманних кожному з його членів. Якщо ж у такому суспільстві кожен буде спрямований помислами до єднання з Богом, то все суспільство стане єдиним цілим, нерозривно існуючим в Богові і з Богом. Таким суспільством по наших мирських мірках є єдина Свята Соборна і Апостольська церква, згадка про яку присутня в «Символі Віри». Взагалі, «Символ Віри» - це те, на що слід тримати орієнтир, прагнучи зрозуміти і усвідомити значення кожного з його 12 символів. Але, це вже інша розмова. А поки погортайте сторінки сайту та віднайдіть для себе щось важливе, в підтвердження того, що вам вже відомо.

Що ж стосується зустрічей, що проводяться мною, то вони завжди індивідуальні у всіх відношеннях. Тому, пишіть та дзвоніть - обговоримо. Немає безвихідних ситуацій, є небажання їх розв'язати і криється воно в страху людському. А тим, хто в Богові - страх цей не відомий, бо усвідомлена віра формує не страх, але любов. А це вже - служіння Йому.

З повагою, Руслан Стойчев.

СТРУКТУРА / ДОПОМОГА / ЗУСТРІЧ / ДІЙСНІСТЬ / ЗМІНИ / ТРАНСФОРМА / ЗВ'ЯЗОК

ПРО НОВИЙ ЧАС

Aluston — Thu, 12 Sep 2013 04:23:46 GMT

ИЗУЧЕНИЕ ОБРАЗНОЙ СИСТЕМЫ ЧЕЛОВЕКА И ЕЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

"...Блаженний же той, хто побачив себе четвертим в Небесах!" (Апокріф Іакова, бібліотека Наг-Хаммаді)

Здавалося б, абсолютно незрозуміла фраза з вуст Христа. Що вона може означати? Ми знаємо про триєдність тіла, душі і духу. Також ми знаємо про те, що і Бог триєдин: Отець, Син і Святий Дух. Але про кого четвертого вказано Христом? Чи може людина побачити себе рівною Триєдиному Богові?

Там же, в апокрифі, ще вказано Христом: "...Істинно кажу я вам: ніхто з тих, що бояться смерті, не буде врятований; бо Царство належить тим, хто віддав себе смерті. Будьте ж кращі за мене; зробіться подібними Сину Святого Духу!" Виходить, що Христос, Син Отця Небесного, вважає, що людина майбутнього здатна не просто бути подібною до Нього, але і стати краще Його? Що означає стать краще Його, стати Синами Духу Святого?

Якщо Бог є і Отець і Син і Святий Дух і немає між Ними відмінностей, і Вони рівні між собою, то в чому відмінність між тим, що б бути Сином Отця або Сином Духу? Подивимось в Законі Божому, який дає роз'яснення: "...Розрізняються вони тільки тим, що Бог Отець ні від кого не народжується і не виходить; Син Божий народжується від Бога Отця, а Дух Святий виходить від Бога Отця". Ось і бачимо, що рівність між ними є, але є і першість, бо Отець первинний і раніше Сина був. І Духом своїм Він одухотворив Землю...

Анітрохи не прагну зменшити значення і славу Сина, бо це просто неможливо )), але хочу привернути увагу до того, що сказано було Христом 2000 років тому про "четвертого", яким може бути тільки Син Духу Святого. А з цього виходить, що якщо Христос закликає нас стати четвертими (будучи сам другим) і каже, що ми повинні стати "краще Його", то з цього "витікає" що для Нього поняття Бога було не лише троічним (трьохмірна побудова простору), а й четверічним (чотиривимірний простір). У чому відмінність трьох- від чотиривимірності? У тривимірному все сприймається з позиції спостерігача, що бачить об'єкт (ситуацію) з усіх боків, але не є цим об'єктом. А в чотиривимірному просторі об'єкт (подія, ситуація) - стає суб'єктом (зовнішнім спостерігачем), при цьому не втрачаючи властивостей об'єкту. Іншими словами, людина сприймає об'єкт (ситуацію або подію) не тільки зі всіх сторін, як спостерігач, але й стає єдиним з об'єктом, тобто розуміє цілі і наміри, з яких склалась ситуація.

Іншими словами, трьохвимірне сприйняття світу - коли ви усебічно дослідили ситуацію або подію, але не маєте можливості його коригувати. У чотиривимірному сприйнятті світу - ви і актор і режисер спектаклю (події); і граєте роль і координуєте свої дії і дії інших учасників спектаклю (події) як розумний Режисер, що усвідомлює усю відповідальність поставленого на сцені спектаклю. Ось це і є те, що слід розуміти як прийняття волі Божої. Не ви, але Він управляє вашою волею, проявляючись через неї, проявляючись у вашому Дусі. Ось, що означає бути четвертим, бути Сином Духу Святого.

Я усвідомлюю всю відповідальність вказанного мною і готовий почути у свою адресу несхвальні відгуки від тих, хто вважає, що існує лише одна релігія і вона вірна. Існує Віра і вона може бути релігійна, а може і не бути такою. Кожному віра дана своя і у кожного вона вірна. "Четвертим" же релігія не потрібна. Релігія потрібна лише для того, що б не заблукати на Шляху. Мене на моєму Шляху веде Святий Дух - в Ньому перебуваю, Йому і вірю, не заперечуючи і не відкидаючи нічого у цьому світі. Раджу і вам так робити у своєму житті.

У давнину християнська церква відокремилася від іудейської і стала незалежною. У теперішні часи є сенс не відділення і відокремлення, а з'єднання. Але, як свого часу і до цього дня іудеї не прийняли християн, так і християнська релігія не готова буде прийняти "четвертих". Але ж, деякі іудеї-священики прийняли християн и віра християнська розповсюджувалась зпочатку в межах іудейськіх синагог, а потом вже вийшла за їх межі... І по суті, не важливо, чи сприймає ви мене, чи - ні, оскільки Дух Святий - це Любов, Єдність і Цілісність, що перебуває в нас. Він - Єдність і єдність в Ньому. І в ньому ми з'єднані, навіть якщо не розуміємо інших. Головне, що я вас розумію і сприймаю як прояв Божої волі і промислу. А поки я так вас сприймаю - то невдовзі і ви мене також сприймете та зрозумієте вказане. Це в релігії є грані, які потрібні людині, як орієнтир у бурхливому морі. А в Дусі Святому - все інакше. І як зі слів Христа в "Діяннях Філіпа" вказано: "Якщо не зробите серед вас нижнє верхнім і праве лівим, не увійдете до царства мого" (Аграфа - неканонічні висловлювання Ісуса Христа). Ось так, дорогі Друзі )))

З Любов'ю, Руслан Стойчев

СТРУКТУРА / ДОПОМОГА / ЗУСТРІЧ / ДІЙСНІСТЬ / ЗМІНИ / ТРАНСФОРМА / ЗВ'ЯЗОК

ІСТОРІЯ 2

Aluston — Thu, 05 Sep 2013 17:54:19 GMT

ИЗУЧЕНИЕ ОБРАЗНОЙ СИСТЕМЫ ЧЕЛОВЕКА И ЕЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

Ось простий випадок: молода мама 27 років, що має двоє дітей, але в сім'ї якої стався розлад з чоловіком, прагне налагодити своє життя. Через інтернет-ресурс вона бажає набути знайомства з молодим чоловіком, прагнучи тим самим замістити у своєму житті відсутність чоловіка, а точніше, його любов і увага. А що ж з чоловіком? Із слів її, розлад почався тоді, коли в сім'ї була криза, і лише вона прагнула поліпшити фінансове положення сім'ї. До речі сказати, слово "криза" з грецького переводиться як "суд Божий" ))). Нині вона вже не працює, ставши домогосподаркою і маючи якийсь пасивний доход, а він вийшов на роботу, але при цьому може дозволити собі непристойну поведінку по відношення до неї, у тому числі, привести додому сторонню жінку, що природно ображає її честь і гідність.

Прагнучи знайти можливість близького спілкування не в лоні сім'ї, а на стороні, вона тим самим, не приймає з упокорюванням волю Горішнього, проявлену в цій ситуації. Відкидаючи свого доки ще офіційного чоловіка, який до усього іншого живе з нею в одному будинку (з її слів, будинок належить їй по праву власності одноосібно), що і мабуть частково утримує своїх двоє дітей, вона тим самим не приймає волю Сущого, підсвідомо відкидаючи Його самого. Чоловіка в даному випадку слід бачити не як фізичний суб'єкт дій, а як неусвідомлений нею прояв волі Бога-батька, який "чекає", коли ж вона зволить визнати факт Його існування.

Звичайно ж, залишається відкритим питання неприйняття чоловіком наймолодшої жінки, як Божественного жіночого начала, яке не може бути роздільно від Чоловічого, бо вони обоє і являють собою і волю і промисел і самий Сущий. Але він цього не усвідомлює, і допомогти в цьому йому може лише вона сама, для чого їй в першу чергу слід самою усвідомити цей факт волі Зверху.

Ось і виходить, що він не усвідомлює і не визнає прояву Божого в ній, а вона - в нім, руйнуючи тим самим внутрішні світи один одного. А їх зовнішній світ складається з поєднання внутрішніх, усвідомлюють це вони або не усвідомлюють. І все, чим вони живуть, транслюється у світ зовнішній, який і відбивається знову і знову в їх внутрішніх світах. А є ще діти, яким це програма мировозрения передається автоматично і повністю, перезаписуючи програму їх життя. А це - неусвідомлене спотворення існуючої реальності може згубно відбитися і на онуках і на правнуках і на багатьох подальших поколіннях.

Випадковостей в житті не буває, і якщо у них так вже все сталося, означає на те була особлива необхідність. І в тому вона полягає, що б пізнати зв'язок людини, що відбувається в житті, з Божественним планом буття. Як тільки змириться людина в Серці своєму з тим, що відбувається, визнає в цьому сам промисел Божий - все стане на свої місця.

Своїм же бажанням замістити в житті одну людину іншим, жінка не змінить в ній нічого. Спершу треба визнати право того, що відбувається, як великий задум Бога і лише після згоди цього все може змінитися. Зміни можуть настати відразу ж. І це буде помітно в стосунках з чоловіком. Він або "відпустить" її, оскільки тримається за неї не він, а утримує її від згубності вчинку, що руйнує душу, сам Творець (через цю людину), прагнучий притягнути її увагу до того, що все у цьому світі відбувається по Його волі, виходить від Нього, через Нього і до Нього повертається.

Але, у свою чергу Творець не може "нав'язати" усвідомлення дійсності. Точніше, він не може вкласти в розум людину факту усвідомлення взаємодії з Ним, начебто цим фактом був би деякий предмет, який сама людина брати не бажає і навіть не цікавиться ним зовсім, як необхідним в його житті. Людина сама повинна виявити бажання в прагненні усвідомлення існуючої дійсності, що дасть йому розуміння волі зверху і наділить надалі правами вершити свою долю усвідомлено, але по волі Сущого.

І як же бути в такій ситуації, коли жінка ця потребує любові і уваги чоловіка, але не отримує цього, прагне знайти це ззовні, йдучи тим самим на порушення меж моралі і етики, як громадської, так і релігійної? Чоловік не може їй дати того, чого їй хочеться, і вона думає, що це отримати вона зможе від того чоловіка, який готовий це дати їй і який сам потребує цього не менше її (подібне притягується подібним). Але ж вона не лише сама порушує норми моралі і етики, але і своїм бажанням інтимної близькості штовхає до цього і того чоловіка, який готовий стати її другом і зробити тимчасове заміщення чоловіка. Але, частково замістити не можливо, а значить це самообман, удвічі посилений тим, що вони йдуть на це усвідомлено, розуміючи, що тим самим порушують закон Всесвіту.

Поки молода жінка думає об те, що її чоловік - усього лише звичайна особа - вона в нім і бачить цю особу, і він таким і являється для неї і для усіх навколишніх людей. Але, їли вона завжди пам'ятатиме, що людина, з якою вона зареєструвала брак і створила сім'ю, народила дітей (що нехай навіть не бажає їй нині дати офіційну згоду на розірвання браку), є проявом самого Творця (як, власне і вона сама) ), вона зрадить вже цим і своє життя, і життя цього чоловіка.

Як отримати розлучення їй? Визнати право Творця на те, що усе, що відбувається в її житті і визнати волю Його в усіх мислимих і не мислимих проявах життя. Коли ж вона цим стане жити (але не для себе, а заради самого Творця), тоді образ Божий, який перебуватиме в її Серці, пребудет за її згодою і в тих людях, які оточують її. Вона в цьому стані душі і духу перебуватиме в нерозривному зв'язку з самим Творцем, що проявляється у безлічі своїх образів через різних людей і події, пов'язані з ними.

А в цьому випадку, вже не вона і не він, а Вічний вершитиме свій план. І саме ця згода проміняє і її життя і життя людей, що оточують її, в кращу сторону. Але, для того, що б це сталося, треба мати Віру і Любов. І Віра з Любов'ю мають бути віддані Йому, бо вони і є Він сам.

А як же усе це може відбитися на дітях? - запитаєте ви. Все дуже просто. Долі дітей складаються і формуються з доль їх батьків. Діти вимушені будуть "пройти" і дозволити ті життєві ситуації, які не дозволені були їх батьками, оскільки їх батькам ці завдання були передані їх батьками, а тим - прародителями. І так через усі сім поколінь (як мінімум) червоною ниткою проходять ідентичні ситуації, що повторюються в життях багатьох поколінь споріднених між собою пологів. Все і завжди повертається на круги своя, бо від Нього все виходить і до Нього все повертається. Бо Він і є це усе, а ВСЕ є ЛЮБОВ.

Так що ж ми, маючи Любов цілісну, намагаємося розділити, зруйнувати її і спожити частинами, а не бути Нею? Кому ми зробимо благо, якщо не дозволені життєві ситуації передамо подальшим покоління, навіть не постаравшись дозволити їх в собі і для себе. Може, нехай все ж нове покоління завдяки нам розпочне своє усвідомлене життя "з нуля"?

СТРУКТУРА / ДОПОМОГА / ЗУСТРІЧ / ДІЙСНІСТЬ / ЗМІНИ / ТРАНСФОРМА / ЗВ'ЯЗОК

ІСТОРІЯ 1

Aluston — Thu, 05 Sep 2013 17:52:07 GMT

ИЗУЧЕНИЕ ОБРАЗНОЙ СИСТЕМЫ ЧЕЛОВЕКА И ЕЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

Ось яскравий приклад зміни образного сприйняття світу і самого себе в нім. Образне сприйняття у кожного своє і в різні моменти життя воно теж буває різним. Воно увесь час зазнає зміни і тому, іноді майже неможливо підлаштуватися під сприйняття іншої людини. Але, ми постараємося це зробити... Чи почуємо ми крик про допомогу, вимовний тихим шепотом? Давайте, постараємося. Може і нас почують, коли ми також "кричатимемо в собі".

Молода людина приблизно 30 років, що має дві вищі освіти (закінчив на відмінно, вчитися подобалося, але як тільки досягав висот - переставало бути цікавим), без сім'ї, трудящий на фізично складній роботі, живе окремо і здавалося б ні чого не потребує. Як він сам вважає, він перебуває в постійному пошуку Істини, але при цьому його дозвілля складається із вживання пива в чималих кількостях, спілкування з такими ж людьми (вони адже його розуміють) )), перегляду відеофільмів на ноутбуку і комп'ютерних ігор. Музыка, яку він слухає, - шансон. Зовні був би привабливим, якби не стригся наголо і одягався б изыканней... А всьому причиною, можливо, відсутність належного виховання. Що ж, постараємося розглянути це питання і знайти відповідь на нього.

Виріс він в сім'ї з вітчимом, рідного батька мало знав - мама не дозволяла бачитися. У його житті до недавнього часу саме мама і управляла усім. А він, як старанний (відносно) ) син слухався її, при цьому прагнучи підсвідомо робити все навпаки. Тому і потрапляв в різні казусні ситуації, з яких іноді виходити було дещо важко, майже не можливо. Виручали знову ж мама і вітчим, якого він, як раніше так і зараз, вважає рідною людиною, що дала йому можливе виховання замість рідного батька.

Бажаючи змінити своє життя, він увесь час ставить питання про те, як відноситися до тих або інших ситуацій в житті. Але при цьому, питання звучать немов формально, адже якби він дійсно бажав би змінити своє життя, то припинив би з малого: не палити, не вживати пиво і інші міцні напої, не обманювати себе і інших, не слухати шансон, змінити роботу (чи відношення до неї). Загалом, малим в цьому випадку являється факт зміни отошения до самого собі. Адже не можливо ставитися до себе погано, а до усіх інших - добре.

Він вважає себе доброю людиною з чистою душею і абсолютно безгрішним. Але, поки він сам не побажає змін - вони не настануть в його житті. І він криком кричить: дайте мені напрям до дії. Ти йому говориш: зупинися і не бажай жити за звичкою - не бери в руки сигарету, не підкурюй її, відстав склянку з пивом і пересиливши себе, не роби ковток з нього. А він у відповідь: - ви мене не розумієте... і продовжує жити як і раніше ("руйнуючи" себе). Але ж головного він не чує в собі - все, що відбувається з ним - тільки потреби його тіла. Як довести до такої людини розуміння цілісного сприйняття світу? Як йому дати зрозуміти, що його тіло єдине з душею і основою всьому дух. А то, що він відчуває - усього лише сприйняття тіла, не більше того.

Ось і виходить, що його програма до дії нині складається з того, що треба набути свого, особистого досвіду. І доки він не отримає його, для нього авторитетів не існує. І допомога в цьому випадку може бути лише одна - віра в нього. Віра в те, що через цього молодого человака промисел Божий проявляється ось таким незвичайним способом. І, приймаючи волю Сущого, ми тим самим робимо проддержку цій людині, знову і знову тим самим міняючи не лише його, але і самих себе, в першу чергу.

І виходить, що людина цей дан і його ситуація - для нас. Виходить, що це усе в мені самому є - те, що проявляється в нім. І нехай воно не так виражене в мені, але не будь це властивим мені - і він би не з'явився в моєму житті. А міняючи себе і своє відношення до -), що відбувається :, міняю і його, і його відношення до Сущого.

Тепер же, залишилося лише відстежити, як мінятимуться в житті цієї молодої людини події. А змінити усе це можна лише на прохання своєї до Бога "за други своя", по молитві про допомогу йому. Молитва - це не лише слова, вимовні в проханні до Бога. Молитва - це і созерание образів, до яких ми звертаємося за допомогою. І споглядання це може бути не стільки фізичним, наскільки внутрішнім. Це і стан душі, в якому ми перебуваємо при цьому. Але, це ще і те, що ми знаємо як поняття "віри". А віра буває не лише релігійною. Буває віра у Бога, а повинна перебувати в людині віра Богові. Ось в цьому випадку все виконується на наше прохання, в молитві, набагато ефективніше. Адже вона від Серця йде, а не від розуму )))

Саме цей молитовний стан і повинно бути властиво людині. І віру свою він лише підтверджує сердечним станом і молінням словесним. Це і є той спосіб, що може змінити життя іншої людини, якщо він сам не розуміє, як йому це зробити самостійно.

А знаєте, чому в житті цієї молодої людини так все відбувається? З юних років його життям і життям усієї сім'ї керувала мама. Вона вирішувала, що і як должо було бути. І в усьому цьому був проявлений Промисел Божий, і що до цього дня не приймається і не сприйманий ім. І, якби вітчим міг би дати йому нужое образне виховання у дусі православ'я, то ця молода людина знала б, що в його житті бере безпосередню участь сам Творець, що проявляється в образі мами, як Божеcтвенное жіноче начало. Начебто сама Пресвята Богоматір прийшла б в його життя і вела його самого по життєвому Шляху.

Але, адже людина норовлива і самостійна. Частенько, відкидається будь-який прояв турботи, відмінний від того, яке ми самі хочемо бачити. Любов і турбота близьких завжди проявляється по відношенню до нас, але ми розуміння цього вдягаємося у властиву лише нам форму сприйняття і тому говоримо: немає, це не та любов і турбота, якої я бажаю. Як при обідньому годуванні дитині дають суп, а він всупереч усьому, бажає цукерок і печива, відмовляючись від іншої їжі. Але, Творцеві адже краще знать, в чому потребує на даний момент конкретна людина, а отже, ця людина повинна Вірити Богові і прагнути виконати Його волю у всьому, в чому вона проявляється. Ось і нашому героєві, в першу чергу слід мати благословення мами, що дає йому "путівку в життя". А це не просто зробити, адже для цього треба визнати її право у всьому, начебто це право було б затверджене за нею самим Богом.

І виходить підсумком зі всього вище за написане, що без благословення немає майбутнього. А щоб отримати це саме благословення від мами, має бути покаяння. І виражено воно повинно бути не в простій згоді з волею мами, а в прагненні бачити у волі батька волю Творця. А це у свою чергу означає, що людині цій треба "лягти до стоп" батька своїй і бути готовим до виправлення себе, до повного підпорядкування їй. Але не її волі, а волі, проявленій через неї Горішнім, в чому б це не виражалося.

Але, якщо так трапилося, що мами вже немає на цьому світі, то просіть у Бога пробачення і покайтеся за усе соделанное по відношенню до мами раніше. У вашому житті завжди є місце подвигу. І нехай цим подвигом стане відношення до усіх, без виключення, людям. Якщо ви в кожній людині "бачитимете" прояв своєї мами і будете готові усвідомлено виконувати волю Божу, проявлену по відношенню до вас через цю людину, - зможете все виправити. Але, якщо мама жива, то ідиті до неї і просите вибачення у Бога через неї, бо немає більш високої любові на світі, ніж материнська. Тоді вам досить виклопотати пробачення лише у неї і не здійснювати подібнішого, ніж просити пробачення у усіх, хто зустрічатиметься на вашому життєвому шляху. Не залишайтеся в неоплатному боргу перед тими, що пішли. Прагніть виклопотати їх пробачення і благословення Бога на подальший Шлях через служіння Йому, здійснюване у відношенні до кожного, кого зустрічаєте у своєму житті.

СТРУКТУРА / ДОПОМОГА / ЗУСТРІЧ / ДІЙСНІСТЬ / ЗМІНИ / ТРАНСФОРМА / ЗВ'ЯЗОК

ІНТЕРВ'Ю ДЛЯ ЛАТВІЙСЬКОГО ЖУРНАЛУ

Aluston — Thu, 05 Sep 2013 13:46:47 GMT

ИЗУЧЕНИЕ ОБРАЗНОЙ СИСТЕМЫ ЧЕЛОВЕКА И ЕЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

-Руслан, прошлой весной Ты принимал и работал с группой из Латвии, как Ты прочувствовал нашу страну через этих людей?

Дело не в людях из какой-либо определенной страны приехавших, а в людях, ищущих себя, стремящихся познать себя в единстве с мирозданием. Латвийская группа ничем особо не отличалась от многих других групп, приехавших в Крым из других стран. Ведь в каждой группе есть ее составная – индивидуальность каждого участника. Именно из этого и слагается цель и основа поездки группы в целом.

Мне очень понравились пение молитв и традиции, которыми жила в этом путешествии группа. Это меня более всего заинтересовало. Я неоднократно просил, что бы участники снова и снова исполняли молитвенные гимны в разных местах, посещаемых нами. Ведь они настолько глубоко объединяли души всех присутствующих в это время при пении людей с группой, не имея представления даже, о чем поется и на каком языке. Бывало так, что в момент исполнения к группе подходили совершенно посторонние люди и завороженно вслушивались в слова и звуки молитвенного пения, словно слышали в них что-то чудесное, знакомое и родное для их душ. Именно в этих песнопениях и раскрылась для меня душа Латвии.

-Разкажи про свой духовный путь, как Ты пробудился к духовному поиску, и каким образом к тебе начали приходить ответы?

Если говорить о себе, то я с детства был таким, какой я есть. Родителя разошлись когда мне было 3 года и создали новые семьи. Я же был предоставлен себе самому и моим воспитанием занимались бабушка с дедушкой, религиозно воспитанные в духе православия. Именно это и сыграло решающую роль в моих стремлениях к познанию.

В 11 лет я заинтересовался православным христианством как способом самопознания и стал изучать его как знание, принесенное Христом миру. Потом было изучение ислама и буддизма, даосизма, ведизма (индийского и славянского) и многое другое. Но, это не было тем изучением, под которым мы понимаем зачастую изучение. Это было как повторение уже пройденного материала. Так, я пришел к практике Чжун Юань цигун, которая среди многих практик дала мне возможность осознания процессов, происходящих во мне.

С детства я был наделен определенными способностями и стремясь осознать их в совершенстве, искал наставников. Но, все от меня отказывались, говоря мне, что им дать мне нечего. Так я и шел по Пути, самостоятельно развивая то, что заложено было в меня Творцом. Я нашел наставника в себе. Под водительством Духа Святого я получил возможность осознания различных моментов жизни и их взаимосвязи между собой. Потом, когда уже в возрасте лет 30 я однажды открыл книгу об истории Крыма, то обнаружил в ней описание исихазма – молитвенной мистической практики. Именно ее, как оказалось, не зная того сам, я и использовал в своем миропознании. И хотя многие ее вопринимают как сугубо религиозную практику, я же скажу, что для того, что бы выйти в над религиозное познание мира, нужно обязательно иметь отношение к религии. Пока человек в своем сознании ориентирован на стремление познать Всевышнего в себе и себя в нем – его Путь ограничен лишь рамками мировоззрения данной религии. Именно это и удерживает дух человеческий во взаимодействии с Духом Божиим и являет собой единение в Целом. Как только человек скажет, что он самостоятелен¸ что он сам по себе идет своим путем развития – он тут же теряет Истину и обретает ложные устремления. Не идите моим Путем, идите своим, индивидуальным. Не бойтесь ставить эксперименты, но бойтесь отпасть от Бога, ибо пока в вас пребывает вера Ему – он с вами. А служение Ему – это приятие всего происходящего в вашей жизни как Его воли. С Него все начинается и к Нему все возвращается. Мы лишь частичка этого круговорота.

- Теперь Ты живешь в монастыре и пишешь книгу? Про что будет книга и как Ты бы характеризировал свой нынешный период в жизни?

Я уединился на время в монастыре не для написания книги. Вся моя жизнь – осознанное служение. И в монастыре тоже пребывание – служение. Через труд. Многие думают, что там отдых, но это не так. У меня нет времени на то, что бы даже уединиться с книгой (разве что только во время, когда пасу коров и коз). С пяти утра до полуночи – послушания и они очень важны, т.к. это не просто выполнение какой-то порученной работы, а закладка в сознание постоянной связи с Творцом через производимые действия. Все, что ни делаешь – от Него исходит и для Него предназначено. Это и есть служение. И пусть оно в таком малом проявлено, как простой физический труд, но при этом твоей основной задачей остается пребывание в молитве. А она – многогранна и безгранична: словесная, созерцательная, пребывающая в состоянии взаимодействия ума и Сердца. Что же касается факта моего переселения в монастырь – то снова вернусь к факту служения. Я знаю, когда и где мне нужно находиться, и я там нахожусь. Так я нахожусь и здесь, помогая посильно своим трудом и молитвой. Если же более глубоко раскрыть суть моего пребывания, то это все то же взаимодействие с миром, какое я осуществлял и осуществляю с людьми. И если латышская группа имела возможность приехать ко мне в Крым и им дано было для этого все, то те, кто пребывает в монастыре не имеют такой возможности, в первую очердь в силу своих догматических убеждений. Вот Сущий и сподобил меня быть там в первую очередь во благо им, а затем уже и себе.

Никакая книга не может дать того, что может взять сам человек у Творца, испросив своим устремлением к Нему. Возможно, когда ни будь, и будет издано все то, что я пишу, но каков смысл в издании (кроме коммерческого), если все это можно найти у меня на сайте, без какой-либо оплаты и в доступном удобоваримом виде.

-В сентябре Ты приезжаеш в Латвию, где будешь участвовать в Осенних Мистериях и делистся своим опытом и знаниями на встречах в Риге? Какие будет темы и почему они важны как раз в это время?

Темы не именно в это время важны. Они важны были всегда, но в настоящем моменте сознание человека готово к познанию нового. Встречи будут проводиться не как обучение и практикумы, лекции или семинары, а как диалог друзей. Только так можно привлечь внимание человека к Истине. Первое и самое важное – это гармоничное взаимодействие двух начал, проявленных в нашем физическом мире повсюду: мужского и женского. Это касается и социальных отношений и бытовых и личностных. Из этого вытекает следующая тема – рождение и воспитание. Если у человека нет представления об образности мышления – он не сможет поддерживать гармоничные отношения с последующими поколениями. А именно оно (образное мышление) и будет принесено теми, кто уже сейчас родился на свет Божий. Как может родитель, не понимающий того, что его дитя выше разумом дать надлежащее воспитание ему? Родители в первую очередь должны понимать, что приходящие в их семью дети – дары Божии не потому, что они могли быть вымолены, а потому, что их дети ближе к Творцу, нежели родители. Так было всегда, и так будет.

Ну, а что бы понять взаимодействие в троичности тела души и духа нужно знать и помнить о законе причины и следствия, формирующем всю нашу жизненную событийность. Закон этот многие называют кармой и именно это слово зачастую настораживает читателя. Поэтому, мне намного удобнее говорить не о карме, а о программе рода, которая вложена изначально в каждого человека. Мы приходим в этот мир с какой-то известной только нам и Творцу целью и выполняем задачи, известные лишь одному ему. Вот и выходит, что для выполнения поставленных задач дается потенциал, который мы попросту «разбазариваем» своим непониманием. А непонимание возникает вследствие неприятия происходящих событий, проявленных в нашей жизни как воля самого Творца. Он создал наш мир, видимый и невидимый, и лишь Он знает, что и как должно быть. Никому и ничему не дано знать более, нежели Всевышнему. Не принимая происходящих событий, мы отвергаем Его самого, а значит отказываемся от того Пути, который Он нам дает для нашего же развития.

-интервью будет в женском журнале, и женщины есть те, каторые в Латвии болше ищет вопросы на ответы про взаимоотношения. Какая проблема, по Твоему самая актуальная в этой сфере, как раз в это время? Почему статистика разводов неуменшается и оба пола немогут прийти к пониманию, хотя информации есть достаточно? Почему люди пользуются друг другам, а не любит по настоящему друг друга?

Женщины не только в Латвии, а по всему миру зачастую задаются одним и тем же вопросом: почему они одиноки. Они могут быть одни, без пары, а могут быть в паре, но не осознавать себя в ней. Это как жить с мужем, но не чувствовать себя женщиной этого человека. Все это происходит отчасти от того, что у многих женщин есть индивидуальные программы развития и они осуществляются именно в таком ключе. А программы эти берут свое начало во многих поколениях их родов. Вот только мы в лучшем случае можем помнить пару-тройку своих предыдущих поколений, при этом даже не зная и не подозревая о том, какие жизненные ситуации ставились перед этими людьми. А представьте себе, что из поколения в поколение, на протяжении сотен лет возникала одна и та же задача перед приходящими в этом роде – принять взаимодействие в семье как готовность служения Творцу. Вследствие этого ситуация давно бы уж изменилась и не проявлялась бы более. Но мы ведь упорные, мы самостоятельные. Мы отвергаем порой даже те блага, которые нам даются свыше, считая, что достойны иного. А по воле Всевышнего иное нам сейчас ни к чему, только во вред будет. Вот Он и дает именно то, что необходимо, а не то, что желаем, как порой поступают родители, не дающие сладких конфет своим детям перед обедом.

А взаимоотношения в семье и вообще в паре в первую очередь формируются в силу того воспитания, которое было дано родителями, а родителям – их родителями. И все это смешано с различными социальными, религиозными или антирелигиозными точками зрения. В общем, у нынешнего среднего поколения нет той образной системы восприятия, которая должна бы стать основой для мировоззрения появляющегося нового поколения. Поэтому новое поколение приходит в мир уже с иной целью – «привести в чувство» своих родителей и бабушек с дедушками. А наша с вами задача создать для них все необходимые возможности для основы построения этих образных отношений. Под образностью восприятия следует понимать факт осознания образа Всевышнего, присутствующего в каждом моменте нашей жизни как в нас самих, так и во всех сферах (без исключения) нашей жизни.

Этот же фактор касается и все время увеличивающейся статистики разводов вновь создаваемых пар. У человека нет истинного восприятия Любви. Многие знают о любви лишь то, что любовь – это какое-то благостное состояние, состояние физиологического, эмоционального или морального удовлетворения. На само деле, Любовь – это многогранный кристалл. А наши эмоциональные состояния: позитивные, негативные, нейтральные – всего лишь отблески света на гранях это кристалла. Что важнее – отблески света или то, что формирует эти отблески? Но и это еще не все. Свет, дающий эти отблески – тоже Любовь. Вот и выходит, что нынешние поколения знают лишь малую часть того, что собой являет Любовь. Так что же мы от них хотим тогда, если сами этого не вложили в них? И что мы передадим тем, кто придет после нас и после них? Кто-то же должен изменить все это искаженное восприятие?

Информационное пространство перенасыщено информацией. Но знать – одно, а уметь – совсем иное. Как зачастую многие тренеры, преподаватели, инструкторы и пр. наставники передают лишь тот теоретический опыт, который они получили таким же образом сами. А практического опыта не имеют. Невозможно передать то, чего у тебя нет. А если это есть – оно само проявится в нас. Лучший урок – это личный пример. А для чего тогда нужна информация? В этом случае решающим фактором развития личности будет не информация, а жизненный опыт, передаваемый в целостном восприятии мира. Вот что бы это осознать и следует принять участие в проводимом сентябрьском мероприятии.

-Карма, это слово, каторое теперь стало модным и им пользуются до кона не понимая истинного значения этого термина. Что такое карма и карма рода? Почему важно это понять?

На этот вопрос я ответил выше ))

- Ты по праву считаешся знатоком Мест Силы в Украине. Теперь эта тема и в Латвии очень актуальна. Как Ты пришел к этому? Что Ты сам прочувствовал в этих местах и, как это повлияло на твою жизнь?

Используя свои способности в юности, я, как практикующий целитель обратил внимание на эффективность работы с человеком в определенных местах. Тогда еще и о Кастанеде не было известно и о том, что он дал этим местам определение мест Силы. Я для себя их всегда называл благотворными местами, а другие их называют святыми. Но не это главное. Термин места Силы я какое-то время использовал что бы привлечь внимание читателя к уже существующему термину. В своих исследованиях этих мест по Крыму и Украине и давал в описательных статьях факт взаимодействия человека и ПРОСТРАНСТВА этого места, а не самого места. От Сущего все исходит, в нем пребывает и к нему возвращается. Так и в таких местах Он незримо присутсвует (как и везде). Но, стоит лишь задуматься, что самое величайшее, самое мощное место Силы находится в каждом из нас, в глубине нашего Сердца. Это – центр мироздания и о у все – один. В нем мы все пребываем в единстве. Только об этом мало кто помнит, а если и помнит, то периодически вспоминая, тут же отвлекается на другое и забывает.

Автор у всего один – Творец. Так и знание взаимодействия мест Силы и человека, как целостного существа, в котором гармонично взаимодействуют тело, душа и дух; взаимодействие человека в обществе и взаимодействие человека с Творцом исходило и исходит от Него. Он сам в этом проявлен. Я же лишь творю Его волю и передаю лишь то, что Он мне дает для всех нас.

Зачастую люди воспринимают пространство этих мест с позиции чувственного восприятия, свойственной по большей мере именно женщинам. Мужчины воспринимают несколько иначе. Они желают не чувствовать, а знать. Но все, что получают и женщины и мужчины – это целостное восприятия существующей действительности. А оно всегда индивидуально у каждого из нас. Нет рекомендаций насчет того, как воспринимать мир в таких местах. Есть лишь необходимость воспринимать его в гармонии, ибо естественное состояние души – это состояние гармонии, состояние Любви. А именно за этим и идут в эти места люди.

-Так же Ты провожаешь людей по Местам Силы и сопроваждаешь их в их пути самопознания... Разкажи, что происходит во время таких встреч?

Еще раз повторюсь, что от меня в этом процессе ничего не происходит. Все вершится по воле Всевышнего, а моя лишь задача заключается в малом – гармонизация внутреннего и внешнего пространства группы. Как при любом контакте с человеком, создается единое энергоинформационное поле. Я «становлюсь» тем, кого сопровождаю (будь это путешествие или просто встреча в любом другом месте), а сопровождаемый «становится» мною. Он (они) обретают мой опыт, а я их жизненные задачи. При этом я свой опыт не утрачиваю и осознаю все происходящее как естественный ход событий. Это словно ты можешь взять на свои плечи груз весом в 100 кг и нести его, тем самым дав возможность тем, кто идет рядом с тобой нести груз в 10 кг. Я в этом случае «тренирован», а сопровождаемые мною именно за этим и пришли, что бы обрести соответствующий опыт в духе, дабы потом его использовать в дальнейшем при разрешении соответствующих жизненно важных задач.

Очень часто при таких встречах «открывается» индивидуальная информация. По сути, это ключ к происходящим в жизни человека событиям, который можно назвать универсальным. Нет ни одной повторяющейся встречи. Все они уникальны и индивидуально особенны по отношению к тем, с кем они проводятся. Даже если встреча групповая, все равно каждый воспринимает лишь ту необходимую для него информацию, в которой нуждается на данный момент. Но, при этом у всех восприятие единства и гармонии пристствует постоянно. Я считаю, что этим должен жить каждый из нас и это естественное целостное состояние человека. Именно этому целостному состоянию и осуществляется «обучение» в процессе проводимой встречи.

Если учесть тот факт, что все происходящее в нашей жизни пройдено нами до момента нашего физического рождения на тонком плане восприятия, а следовательно уже свершилось во множестве возможных вариаций, то выходит, что в нашей жизни нам лишь осталось осуществить уже свершившееся на физическом плане. И если мы помним о целостности восприятия дух (информация, программа) – душа (энергия, эмоции) – тело (материя, производимые события) и соединяем все это представление с готовностью следовать воле Творящего – значит, мы достигли первой стадии своего развития. Это и есть тройственное восприятие мира физического.

-Многие источники говарят о глобальных переменах в мире, о перемещение мировоздания на новый виток спирали. Как Ты это чувствуешь? Что произходит в мире и в людях?

Уже тот факт что мы беседуем с вами на эту тему и вы адекватно воспринимаете меня не как некоего наставника, а как друга является подтверждением тому, что ваше сознание трансформировалось. Осталось к этой трансформации привести и тело. А это сложнее всего. Всегда родителям сложно убедить ребенка в том, что ему нужно ложиться спать и кушать по режиму. Так и тело, как капризные ребенок старается увлечь внимание души (матери) к своим насущным проблемам. И, как ребенок становится в таком случае эгоистом, так и тело становится воплощением эгоизма, не дающего развиться не только телу, но и душе с духом. Если в семье нет гармонии между мамой и папой, и в в человеке душа (мама) потакая ребенку (телу) будут отвергать дух (отца) и навязывать ему свою волю. А присутствие Духа Святого может быть лишь в том случае в человеке, если все трое – мама, папа и ребенок следует Его воля.

Как видите, и в семьях физических и в самом человеке все устроено по одному образу и подобию. Люди меняются в своем сознании. И не нужно ожидать чудес – чудеса уже проявились в нас, только мы их не замечаем, т.к. ориентированы на несколько иное восприятие мира. Мы часто не видим того, чего не знаем. Вот почему простая и элементарная готовность ко всему происходящему в нашей жизни, к приятию воли Всевышнего, дает нам познание. Именно в этом и является сам переход, для других уже свершившийся. Получаем того, когда ничего не желаем. И, если мы снова обратимся к православному познанию мира, то увидим, что в этом-то и проявлен факт смирения и приятия воли Божьей. В общем, ничего нового в этом мире нет. Все те же цели и задачи, что и многие тысячелетия назад.

- Что тебе, кажется самим важном в этом отрезке времени, что люди должны понять и к чему прийти... И что будет с теми, кто невыбрал идти по пути самопознания? И что бы ты пожелал сказать сам от себя читателям?

Самое важное – не упустить миг. Миг упустишь – год потеряешь, год потеряешь – всю жизнь утратишь. Не бойтесь экспериментировать в своей жизни. Но, при этом помните, что ваше взаимодействие с Сущим должно быть не просто осознаваемо, а естественно постоянным, так, что бы вы в ответственный момент своей жизни даже не задумывались: плохо или хорошо, а знали наверняка – это угодно Создателя. Творите Его волю. Тем же, кто выбрал свой Путь самопознания, возможно даже совершенно отличный от вашего – пожелаем пройти Его сполна и осознанно. Все Пути ведут к Богу, одни лишь короче, а другие – длиннее. Так что как не иди – все равно к Нему придешь. Именно этого и желаю читателям – обрести свой, индивидуальный Путь познания Сущего и пребывать с ним в Единстве. Храни вас Бог!

И еще: учение Христа – удивительная вещь, пребывающая на всей территории расселения славян и сформулированная в рамках глубокого мировоззрения Любви. Многие века сознание славянских народов объединено в православии, как миропонимании. И если глубоко проникнуть в суть христианского православия, то мы найдем неотделимые части православия ведического. Православие у каждого свое, и Христос свой, но Бог – един и являет собой проявленное взаимодействие тела (физики) – души (энергии) и духа (информации) лишь на этом плане познания. Придет время – познаете его в вышних мирах.

Сущий един, но мы Его сами разделяем, по-разному воспринимая, как можно воспринимать радугу только в определённом цвете. Но радуга от этого не становится одного лишь цвета, она как была такой и остается – многоцветной. Не ставьте в себе рамки восприятия Сущего лишь своим теперешним познанием Его.

ПРОГРАМА РОДУ: структура

Aluston — Thu, 05 Sep 2013 13:44:37 GMT

ИЗУЧЕНИЕ ОБРАЗНОЙ СИСТЕМЫ ЧЕЛОВЕКА И ЕЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

КАРМА або ПРОГРАМА РОДУ
Формування карми людини
Вплив карми на долю людини
Способи зміни кармічних програм

Карма - це вселенський закон причинно-наслідкових зв'язків , що формується за рахунок накопичення досвіду тих душ, які були поперед нашого народження - предкам 7 поколінь обох ліній (материнської та батьківської). Тому вірніше її (карму) назвати "програмою" роду, адже у фізичному світі душа бере на себе зобов'язання виконати програму накопичення фізичного, душевного і духовного досвіду. Основною (і єдиною) програмою кожного є досягнення єдності та цілісності тіла, душі і духу.

Душа, що приходить у світ фізичний та втілюється в людському тілі, отримує його (фізичне тіло) для проходження Шляху і набуття досвіду. Але, для того, що б вийти на свій, істинний, Шлях і виконати визначене, людина повинна пройти всі шляхи розширення свідомості, являючи собою єдине ціле, що складається з трьох основ: тіло - душа - дух. Найчастіше ми орієнтуємося лише на перше: тіло; трохи частіше - на обидва: тіло - душа; і зовсім рідко - на всі три. Саме сприйняття людиною всіх трьох як цілого, дає йому можливість цілісного сприйняття світу і тільки таким чином вона може змінити свою кармічну програму або програму роду.

Міняти - не означає що знаючи про щось, відмовитися здійснити. Змінити карму можна лише пізнавши її Духом Святим. Саме Він веде людину, і людина цілісна, триєдина і являє собою Його, як прояв свідомого життя і долі, через свої дії та різні інші події, що можуть бути здійснені як самою людиною, так і відносно неї самої. Тому, перш ніж приступити до пізнання кармічних взаємозв'язків і засобів їх коригування, слід врахувати повну і усвідомлену готовність діяти. Бо в цьому випадку, діяти можна лише з позиції пізнання всього в Дусі Святому, а не з позиції душевності сприйняття світу і тим більше, з позиції первинності матерії. Інформація (дух) була і буде первинною завжди. Саме інформація рухає енергією (душею), що проявляється в тілі людському, як емоції. А тіло вже зовсім третично, але також не меньш важливе і невід'ємне у пізнанні цілісності Буття.

ОБРАЗНЕ МИСЛЕННЯ
Розширення свідомості
Зміна карми шляхом зміни образного мислення
Вплив місць Сили і святих місць на образне мислення людини

Змінити карму, не змінюючи свого ставлення до навколишнього світу і до самого себе - неможливо. А для цього необхідно змінити образність мислення. Образність мислення - це власна (індивідуальна) позиція бачення і розуміння світу. Це особиста, суб'єктивна думка кожної людини, виражена в тих образах, які його розум накопичив з моменту народження до теперішнього моменту за все його життя. Це досвід, набутий людиною через теоретичні та практичні знання про світ.

Але, не завжди цей досвід є істинним. Вірніше, з позиції цієї самої людини, він може є істиною на даному етапі її життя. А проходячи наступні стадії розвитку усвідомленості, людина отримує новий досвід. І, що б вмістити в себе нове, необхідна готовність розлучитися зі старим. Саме зміна образного мислення дозволяє людині розширити свою свідомість до необмеженої кількості образів, з яких він, як головний конструктор, може створювати свій світ, наповнюючи його все новими і новими образами.

"Якщо не зробите серед вас нижнє верхнім і праве лівим, не увійти вам у Царство моє" (Дії Пилипа. 34). Аграфа - неканонічні висловлювання Ісуса Христа

І дуже важливо, що б ці образи були не просто позитивні, а цілісні. Бо, лише в цілісності можливо пізнання Сущого і всього світового устрою. Цю цілісність може дати лише постійний взаємозв'язок людини з Богом, що є тим самим Святим Духом і наповнює його людський дух (програму роду) Собою. Це і є можливість перепрограмування кармічних завдань по роду, проявлених в долі людини, і здійснюється вона не самою людиною, а в цьому випадку самим Творцем, який створив цю саму взаємозв'язок для нього ж.

Для усвідомлення подій, що відбуваються, людині в допомогу дається можливість використання енергоінформаційного потенціалу місць Сили (або благотворчих чи святих місць). По суті, впливають на це не самі місця Сили (географічна територія), а простір, в якому вони знаходяться. Саме цей взаємозв'язок, між своїм внутрішнім простором (баченням світу) і зовнішнім простором (місцями Сили) людина і вибудовує при цьому. Це наче накласти аналог Єдиної інформаційної програми (образ Божий) на образ внутрішнього світосприйняття (програму роду), спотворену придбанням негативного досвіду під впливом зовнішнього світу. Але, те спотворення, що виникло в програмі людини, є невід'ємною частиною його Шляху, а значить, в момент його прояву, воно також є істинним і необхідним. А це означає, що є необхідність у прояві як старого (спотвореного) , так і нового (зміненого) сприйняття. І готовність людини до сприйняття нового дає йому усвідомлення взаємозв'язку явищ і подій, що відбуваються як у минулому, так і в майбутньому.

ГАРМОНІЯ і ВЗАЄІМОДІЯ ПЕРВІСНИХ НАЧАЛ
Стосунки чоловіка і жінки
Народження і образне виховання дітей
Відносини людини і соціального середовища проживання

Чоловік і жінка - ось два взаємодіючих Божих начала. Не розумію, чому їх наш світ називає протидіючими? Так, вони різняться, але ж вони все ж є взаємодоповнюючими. Саме в цьому доповненні і прихована гармонія, як ключ до взаємодії в парі. І не тільки в парі, а й у суспільстві, не залежно від соціального стану людини.

Чоловік не може і не повинен сприймати жінку як протиборчу сторону. Він - її Ціле, як і вона - його. Прийнято говорити: він/вона - моя половинка. Слід говорити не розділяючи: вона/він - моє ціле. Вже від цього ваше ставлення зміниться. Адже для того, що б у вашому житті була не лише гідна вас людина, а "дихаюча з вами в такт серця", то для цього самому (в першу чергу) слід стати єдиним Цілим, гармонійно поєднати в собі взаємодію обох начал - чоловічого і жіночого, не залежно від того, ким ви є: чоловіком чи жінкою.

"Коли двоє будуть одно, і зовнішнє, як внутрішнє, чоловіча стать разом з жіночою будуть ні чоловічою, ні жіночою. Якщо ви так вчините, прийде Царство Отця Мого" (Втор. остан. Климента, гл.12) Аграфа - неканонічні висловлювання Ісуса Христа.

Кожна людина влаштована за образом і подобою Сущого. А Він ідеально поєднує в собі обидва почала, не будучи лише чоловіком чи жінкою. Бог - це Любов. Це - гармонійне об'єднання всього, проявленого в двох началах - чоловічому та жіночому, не залежно від того, з яким рівнем сприйняття ми Його співвідносимо: фізичним, енергетичним або інформаційним. Якщо Його пізнавати ще глибше, то там взагалі відсутнє поняття сприйняття: чоловіче/жіноче . А тому, будемо поки прагнути пізнати його в цьому гармонійному поєднанні.

Чоловік - божественне начало, як власне і сама жінка. Тому, чоловік має за необхідне завжди усвідомлювати (а не просто пам'ятати) про прояв цього божественного начала в жінці. Він повинен "бачити" в ній матір-богиню (Богородицю, БогоМатір) . Але це не повинно бути обожнюванням людської особистості, а усвідомлене сприйняття особистості, через яку Бог, як Любов, проявляє Себе для нього і всього світу. Так само і жінка не повинна обожнювати в чоловікові його особистість, а усвідомлювати в ньому прояв батька-бога (Бога-Отця). Саме в доповненні вони являють собою Вищу Любов.

Так само і ставлення до дітей не може бути поверхневим, а має бути усвідомленим. Дитя в такій сім'ї - це народження взаємодії двох божественних начал. І, як у світ прийшов немовля Ісус, будучи народженим дівою Марією, так і кожна дитина приходить у світ БогоДитям. Це вже потім, під впливом менталітету суспільства і своїх батьків вона стає звичайною дитиною. А за народженням - він прояв Творця, що сходить в фізичний світ, і в якому батьки повинні його підтримати своєю Любов'ю та Вірою.

Єдиний - був і залишається в кожному з нас. Тільки от, ми самі не бажаємо Його усвідомлювати в собі. А тому, поки ми самі від себе приховуємо Джерело Всесвіту - ми і не можемо знайти Його. Батьки, один через одного, через своїх дітей, мають можливість пізнання себе і відкриття Джерела в собі. А це дає можливість не здійснювати виховання своїх дітей від свого (людського) розуму, роблячи це в Дусі Святому і з Його волі. Як би ми не назвали Бога: Любов, Святий Дух чи Софія (Премудрість Божа ) - все одне Він залишається Собою і вершить через нас Свою волю. Так скористаємося даної нам можливістю вершити Його волю в собі.

"Попроси про велике , і Бог додасть тобі мале" (Климент Олександрійський. Стромати (Stromata). I.XXIV.58 ). Аграфа - неканонічні висловлювання Ісуса Христа.

Кожен з нас - прояв Сущого. І проявлений Він у всьому, без винятку - і в поганому і в доброму. Адже добро/зло - це лише наше двовимірне сприйняття світу. А ми живемо в тривимірному і повинні от-от здійснити перехід в чотиривимірний світ. А як же ми це зробимо, якщо все ще дивимося на світ з позиції "погано/добре"? Ось і виходить, що людська свідомість має сприймати дії людей і події, не з позиції того, що робить ця особистість, а з позиції: чого хоче від мене (нас) Творець. А для цього потрібно елементарно "піднестися" над ситуацією, вийшовши за межі звичної оцінки (відмовитись від неї) і стати самим простором, що оточує цю ситуацію (як повітря, що насичує простір собою і перебуває скрізь). Тільки тоді ми зможемо доторкнутися до розуміння того, що в нас говорить Творець через цю подію. І це лише тривимірне сприйняття світу. А чотиривимірне свідомість сприймає ситуацію як режисер дивлячись за грою акторів трупи (не перебуваючи в ній, а спостерігаючи), і одночасно як актор, який бере участь в цій коррегованій грі. Ви можете одночасно бути і тим і іншим (режисер/актор). Розумієте, наскільки велика швидкість сприйняття, де ніколи думати. Там все відбувається перш ніж ви подумали і забажали. Свідомість, а не розум, в цьому випадку стає помічником людині.

"Спаситель же відповів, сказавши:" Тому я говорив вам: стати повними, щоб ви не перебували в нужді. Ті , які в нужді, однак, не будуть врятовані. Бо добре бути повним і погано бути в нужді. Тому так славно для вас бути в нужді і, навпаки, погано бути повними, бо той, хто сповнений, перебуває в нужді, а той, хто в нужді - не стає повним, так як той, хто в нужді, стає повним, а той, хто був наповнений, навпаки, досягає належного досконалості. Тому ви і повинні перебувати в нужді, поки можливо наповнити вас, і бути повними, поки ви можете перебувати в нужді, щоб ви змогли більше наповнити себе. Тому станьте сповнені Духом, але потребуйте причини, бо причина [належить] душі; і, навпаки, вона - (природа) душі". Апокриф Якова (Бібліотека Наг- Хаммаді).

ВИХОВАННЯ НОВОГО ПОКОЛІННЯ
Стереотип виховання
Готовність до народження
Взаємозв'язок батьків і дітей

Чи замислювалися ви про те, що все що відбувається у вашому житті: події, дії, емоції, помисли - формується в силу того виховання, яке вам було надано батьками і суспільством? З чого взагалі починається виховання? З тих образів, що закладені батьками в дитину. Саме ці образи, властиві батькам і соціальному середовищу, до якого вони належать, і формують стереотипи, з яких і складається існуюча дійсність дитини. Надалі вони переносяться в підсвідомість людини і проявляються (несвідомо) в процесі всього її життя. Але, душа дитини приходить у цей світ лише тоді, коли готові до цього батьки. І готовність буває різною. Для когось важливо, що б дитина народилася як продовжувач роду; для когось - важливо не тільки продовження роду, а й те, що дитина має стати доброю людиною, вихованою і освіченою; іншим же потрібно що б дитина була ще й душевною людиною: люблячою, турботливою, доброю... І лише деякі з мільйонів батьків усвідомлюють, що їх дитя - прояв Сущого. А так повинні сприймати всі, а не тільки одиниці.

Я сприймаю народження дитини, як народження БогоЛюдини, в якому виявляється образ Сущого. Ось чому слід батькам розуміти народження дитини не просто як звичайного дитя, а як втілення у фізичному світі самого Бога. Образ Всевишнього, який був живий у Серці діви Марії, образ Творця, і був проявом в Ісусі. Кажучи про Святе сімейство - Марію, Ісуса і Йосипа, не з позиції релігійного світогляду, а з позиції надрелігійного розуміння, я прагну привернути увагу читача насамперед до того, що він (читач) сам є проявом Сущого, та при цьому не усвідомлює свого Божественного внутрішнього світу. Тим же хто це усвідомив - легше йти Шляхом Любові, формуючи і коригуючи взаємодію внутрішнього і зовнішнього світів. Бо все у світі видимому і не видимому взаємопов'язано, і лише один Шлях лежить перед людиною, народження на Землі - Шлях пізнання Любові у всіх її проявах.

Батьки повинні усвідомлювати той факт, що їхні діти більш розвинені (інтелектуально, душевно, духовно), ніж вони самі. Адже на їхніх дітей поки ще соціальне середовище не зробило такого впливу, як на батьків, за багаторічне їх життя. Але, відкриття цих проявів Всевишнього в дітях залежить від самих батьків. Тільки батьки можуть усвідомити той факт, що їх дитина (без різниці, хлопчик це чи дівчинка) є носіями Божественного Духа. А для цього батьки повинні усвідомити що саме вони також є проявом Сущого.

Кращий спосіб виховання - особистий досвід (душевний і духовний), який здобули самі батьки. Саме його вони й передають дітям у процесі виховання. Але передача цього досвіду не має на увазі навчання йому дітей. Досить батькам просто перебувати в вірі, любові та злагоді. Особистий приклад життя - і є той самий найкращий спосіб передачі досвіду.

Тому, як у взаємозв'язку "вчитель - учень", перший не може мати пізнання свого Шляху без другого, так і у випадку, "батьки-діти" необхідно прагнення пізнання себе через дітей. Іноді, ви можете бути для своїх дітей батьком/матінкою, а інший раз і самі батьки стають дітьми, а діти - батьками. Як Вчитель, пізнає свій світ через Учня і умовна грань "Вчитель-Учень" зникає, так і у батьків не повинно бути її. Для дійсного Вчителя немає учня, а є його друг, який пізнає світ дещо по іншому і потребує душевної та духовної підтримки. Так і для батьків є дитина, що має свій, власний спосіб пізнання світу. Учитель сприймає учня, як прояв Всевишнього і визнає Його таким, і тому Учитель є учнем, як і учень - Учителем. Так само і Батько є Дитиною, а дитина - батьком .

І цей взаємозв'язок проявляється в Дусі Святому. Тільки так можна пізнати ту волю, яку проявляє Творець. Тільки так можна закласти в дитини той Образ, який йому потрібен для пізнання Любові, пізнання Сущого в собі і себе в Ньому. Тому, передача досвіду, набутого батьками своїм дітям повинна носити індивідуальний характер і без нав'язування власної волі дитині.

ВНУТРІШНІЙ І ЗОВНІШНІЙ СВІТИ
Взаємодія світів
Цілісне сприйняття світу
Формування простору Любові (місця Сили)

Внутрішній світ людини дуже багатий. Але, часто, він настільки багатий, що їм слід ділитися. Все це внутрішнє "багатство" хаотично "бродить" усередині людини у вигляді образів (образні форм думок). І ці образи транслюються людиною зі світу внутрішнього в світ зовнішній. Так формується його власний зовнішній світ, на який впливають внутрішні світи інших людей, що також транслюються в загальний простір. Те, з чим ми стикаємося щодня, ті завдання і ситуації, які доволі часто люди називають словом "проблема" - не усвідомлене сприйняття взаємодії внутрішнього і зовнішнього світів, яка й формується людиною в загальному просторі.

Енергоактивні місця взаємодії людини і планети (місця Сили, енергетичні місця), при усвідомленому сприйнятті людиною свого внутрішнього світу, підсилюють її (людини) енергоінформаційний потенціал і допомагають в реалізації (розвитку) різних цілей. Слід тільки лише розуміти, наскільки важливо те чи інше для самої людини і чи не зашкодить ця реалізація бажаного іншим членам суспільства, які перебувають у контакті з людиною. Адже все, що відбувається з нами, відбивається і в душах наших близьких і рідних. Доброчинні зміни в кращу сторону міняють і їх також, як і зміни нашого внутрішнього світу в гіршу сторону. Вибудувати цілісне сприйняття світу - ось найперша і головна мета і завдання кожного з нас. Ми будемо цільними - і проявлений через нас світ стане також цільним.

Як є благотворчі місця загального значення, так є і особисті місця. Але, будь-яка людина в змозі сформувати своє, особисте місце Сили - простір Любові. І для цього йому в допомогу дається його внутрішній світ, в якому і знаходиться "центр" світів - така собі умовна точка, що сполучає все воєдино в Дусі Святому і що являє собою щось спільне між білою (що випромінює) і чорної (що поглинає) космічними дірами. Цей центр Світобудови перебуває в кожному з нас, що дає нам взаємодію з Творцем і являє в собі поєднання взаємодії фізичного (тіло, матерія), емоційного (душа, енергія) та інформаційного (дух, програма). З Нього все виходить і в Нього все повертається. Це найбільше і найсильніше вселенське Джерело Життя, в якому ми всі єдині ...

Але, єдність - це не можливість одного разу знайти і надалі не втрачати. До цього необхідно прагнути, зберігати в собі, утримуючи в своїй свідомості образ Єдиного, усвідомлюючи взаємозв'язок тіла, душі і духу. Усвідомлюючи першопризначення енергії Джерела більш, ніж свого приватного життя, людина стає єдиною з Ним і являє Його собою. Це і є слідувати волі і промислу Божому. Саме в цьому стані свідомості людина має можливість пізнання взаємозв'язку грубого, тонкого та вогняного світів.

Це цілісний стан дозволяє людині мати в собі найбільше і найпотужніше місце Сили у Всесвіті. У цьому стані усвідомлення єдності і цілісності, людина являє собою Творця, з волі якого він і усвідомлює все. Простір, який у православ'ї названо Царством Божим - і є той самий внутрішній простір центру Світобудови, сформований свідомістю людини. Вона (людина), будучи носієм в собі цього простору Любові, перебуває в ньому скрізь: у будинку, на роботі... Де б вона (людина) не перебувала, простір Любові також перебуваючи в неї, транслюється з її внутрішнього світу в світ зовнішній. Він (простір) множиться і збільшуючи свій потенціал, благотворно впливає на навколишнє середовище людини, її зовнішній простір. Де б така людина не перебувала би - вона залишає інформаційний "слід", який є благом і волею Вишнього. Поки є час, не просто поспішайте робити добро, а будьте Любов'ю і Любов стане всім.

«Хто згоден, того доля веде, хто не згоден, того вона тягне» (Сенека).

З Любов'ю, Руслан Стойчев.

ДАЛІ

СТРУКТУРА / ДОПОМОГА / ЗУСТРІЧ / ДІЙСНІСТЬ / ЗМІНИ / ТРАНСФОРМА / ЗВ'ЯЗОК

Я - ЕМПАТ

Aluston — Thu, 05 Sep 2013 13:43:14 GMT

ИЗУЧЕНИЕ ОБРАЗНОЙ СИСТЕМЫ ЧЕЛОВЕКА И ЕЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

Емпатія (грец. ἐν - «в» + грец. Πάθος - «пристрасть», «страждання») - усвідомлене співпереживання емоційному стану іншої людини, без втрати відчуття зовнішнього походження цього переживання. Відповідно емпат - це людина з розвиненою здатністю до емпатії - розуміння емоційного стану іншої людини за допомогою співпереживання, проникнення в його суб'єктивний світ. Той чи інший рівень емпатії є професійно необхідною якістю для всіх фахівців, робота яких безпосередньо пов'язана з людьми.

Термін «Емпатія» вперше з'явився в англійському словнику в 1912 р. і був близький поняттю «симпатія». Виник він на основі німецького слова einfühling (дослівне значення - проникнення), застосованого Ліппсом (Lipps T.) в 1885 р. у зв'язку з психологічною теорією впливу мистецтва. Одне з найбільш ранніх визначень емпатії знаходимо в роботі З. Фрейда «Дотепність і його відношення до несвідомого» (1905): «Ми враховуємо психічний стан пацієнта, ставимо себе в цей стан і намагаємося зрозуміти його, порівнюючи його зі своїм власним».

Існує широкий діапазон проявів емпатії. На одному полюсі знаходиться позиція повного занурення у світ почуттів партнера по спілкуванню. Мається на увазі не просто знання емоційного стану людини, а саме переживання його почуттів, співпереживання. Таку емпатію називають афективної, або емоційною. Інший полюс займає позиція більш абстрактного, об'єктивного розуміння переживань партнера по спілкуванню без значного емоційного залучення у них. У зв'язку з цим розрізняють такі рівні емпатії: співпереживання (коли людина відчуває емоції, повністю ідентичні спостережуваним), співчуття (емоційний відгук, спонукання надати допомогу іншому), симпатія (тепле, доброзичливе ставлення до інших людей)

Емпатичне розуміння не є результатом інтелектуальних зусиль. Вважають емпатію вродженою властивістю, яке генетично детерміноване. Життєвий досвід індивіда може тільки посилити або послабити її. Емпатія залежить від доступності та багатства життєвого досвіду, точності сприйняття, вміння налаштуватися, слухаючи співрозмовника, на одну емоційну хвилю з ним...

Що дає емпатія мені?
Раціональність - спрямованість уваги, сприйняття і мислення, на розуміння сутності будь-якого іншого людини, на його стан, проблеми і поведінку. Це усвідомлений інтерес до іншого, відкриває можливість емоційного та інтуїтивного відображення співрозмовника. Тут не слід шукати логіку.

Емоційність дозволяє увійти у резонанс із співрозмовником. Емоційна чуйність стає засобом входження в енергетичне поле партнера. Зрозуміти і відчути внутрішній світ співрозмовника, прогнозуючи його поведінку і ефективно використати свій досвід у рішенні його насущних внутрішніх завдань. Співучасть і співпереживання виконує роль сполучної ланки між людьми.

Інтуїція дозволяє передбачати поведінку партнерів, діяти в умовах дефіциту вихідної інформації про них, спираючись на досвід, що зберігається в підсвідомості. На рівні інтуїції замикаються і узагальнюються різні відомості про співрозмовника, невідомі йому. Це інформаційне сприйняття суті що відбувається.

Комунікативність і адаптивність до ситуації дозволяє перебувати в атмосфері відкритості, довірливості, задушевності. Емоційне розслаблення співрозмовника сприяє вирішенню ситуацій. Ідентифікаційна здатність - важлива умова успішної емпатії. Це вміння зрозуміти іншого на основі співпереживань, постановки себе на місце партнера. В основі ідентифікації легкість, рухливість і гнучкість емоцій, здатність до усвідомлення суті всієї ситуації і тієї її частини, що підлягає виправленню.

Якщо ж говорити простою мовою, то я стаю вами, а ви - мною. Ваші завдання - стають моїми, а мій досвід - вашим. Так я знаю, що відбувається у вашому внутрішньому світі і за рахунок наявного досвіду, використовуваного мною в дозволі виникли перед вами завдань, міняю через своє емпатичне сприйняття ваше уявлення про життя, трансформуючи ситуацію в кращу сторону.

З повагою, Руслан Стойчев

ДАЛІ

СТРУКТУРА / ДОПОМОГА / ЗУСТРІЧ / ДІЙСНІСТЬ / ЗМІНИ / ТРАНСФОРМА / ЗВ'ЯЗОК

УСВІДОМЛЕННЯ ПОДІЙ

Aluston — Thu, 29 Aug 2013 17:08:20 GMT

ИЗУЧЕНИЕ ОБРАЗНОЙ СИСТЕМЫ ЧЕЛОВЕКА И ЕЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

Що ж, почнемо обіцяне і ознайомимося з трьома способами сприйняття світу. Перший полягає в тому, що діє тільки логічно і може бути названий "чоловічим". Другий - інтуїтивний, і отже він - "жіночий". Третій - поєднує у собі два раніше названих і являє собою чітку і цілеспрямовану взаємодію обох півкуль мозку людину, і тому назвемо його "гармонійним".

В чому схожість двох перших? В тому, що вони обоє є категоричними. Логічна півкуля вибудовує розуміння того, що відбувається, лише з точки зору логіки, використовуючи тільки той досвід, який має з моменту фізичного народження до моменту даної події.

Інтуїтивна півкуля при обробці інформації діє так само, без використання реального життєвого досвіду. Під реальним досвідом слід розуміти накопичену в процесі життя інформацію, сформовану в певні стереотипні образи, з яких і складається уся справжня реальність людини. А у кожної людини своя, індивідуальна, реальність і вона неповторна. Вона має відношення до інших реальностей і це лише їх об'єднує в одне ціле та неподільне існування Буття. При цьому образи, що притаманні іншим індивідам, транслюються з однієї індивідуальної реальності в іншу, де проходять відповідну обробку і наділяються формою сприйняття, яка характерна лише для конкретного індивідуума. Згоден, громіздко звучить. Але, вже краще так, ніж взагалі ніяк не пояснювати походження стереотипів та образів, притаманних конкретній людині.

Отже, спочатку опишемо взаємодію обох півкуль. І схожа вона буде на взаємини чоловіка та жінки, що перебувають в Любові і Гармонії. Звичайна людина живе або першим, або другим способами сприйняття і піддає оцінці усі події, що відбуваються в її реальності. Жінка використовує інтуїтивний спосіб сприйняття, а чоловік - логічний. І обоє вони кардинально однобічні.

Будемо намагатися на прикладі зрозуміти, що і як відбувається. Будь-яка ситуація, що має місце у нашому житті, сприймається, як правило, людиною з позиції оцінки події. Подіями є вчинки особистості. Саме ці вчинки людина і сприймає оцінюючи і вважає, що будь-яка конкретна особистість здійснила по відношенню до неї ці конкретні вчинки. І саме вони піддаються оцінці "погано/добре", тобто трансформуються з трьохвимірного сприйняття цілісності (матерія/дія - енергія/емоції - інформація/програма до дії) в двомірне сприйняття (погано/добре). А це, як ви вже напевно помітили, зовсім інша область формування існуючої реальності.

І ось, ум людини, що перебуває в дуальності, "присутній" тільки в одній фізичній півкулі - лівої чи правої. А повинен бути поперемінно, в обох, гармонійно поєднуючи їх у розумовому процесі.

Як це відбувається: надійшла інформація і логічна півкуля, обробивши її, піддала зіставленню інформацію з тим фізичним досвідом, який був нею сформований за час її фізичного розвитку. А досвід цей обмежений і однобічний. Так само і з інтуїтивною півкулею. Інформація, що надходить, обробляється інтуїтивним умом, який не має (або, якщо бути точним, то відкидає) фізичний досвід сприйняття. Але ж це теж однобічно і обмежено. Як же бути? Як пізнати спосіб взаємодії обох півкуль та двобічного сприйняття світу? А спосіб насправді дуже простий и доступний. Тільки от у самий необхідний момент на його використання чомусь у нас немає часу...

Отже, почнемо. Нам для вирішення дана ситуація. Будь-яка. Не станемо давати визначення, якою вона може бути. Спосіб універсальний і може бути застосований до будь-якої, абсолютно, життєвої ситуації.

По-перше: ні в якому разі не поспішаємо, бо квапливість змусить нас піддати все, що відбувається, оцінці. А ситуація дана не для того, щоб їй дали визначення, погана вона чи хороша, а для того, щоб ПРИЙНЯТИ її такою, як вона є. Адже ситуація і дана людині, щоб вона (людина) пізнала саму себе.

Ситуація - це промисел, воля Божа і вона така, якою її Бог створив для нас. Ми ж її намагаємося наділити формою сприйняття, що притаманна тільки нашему (логічному або інтуїтивному) уму. Але ж ми самі, наш ум, наши розумові процеси, сама ситуація і все, що пов'язано з нею в існуючій реальності - це і є Бог.

Піддавши щось оцінці, ми таким чином руйнуємо цілісність Творця. Він не перестає від цього існувати, але все ж не ми для Нього, а Він для нас припиняє своє існування. З цим моментом ми втрачаємо віру Йому і перебуваємо в вірі в Нього. А це різні, зовсім різні способи сприйняття.

Можна вірити у Бога, але ніяк не співвідносити себе і усе, що відбувається, з Ним і Його волею. А можна вірити Богу і тоді Він, і все, в чому Він проявлений, стає єдиним і цілісним. І до релігії це може не мати зовсім ніякого відношення. Це і є Любов.

Але, повернемося до нашої основної теми. Інформація, що надходить, піддається нами не оцінці, а аналізу. І відмінність одного від іншого полягає, в першу чергу, в беземоційному підході розгляду питання. Ми його (відношення до питання, яке розглядаємо), немов знеособлюємо. При цьому ум піддає все аналізу і "виводить" кілька можливих (а не один) способів вирішення ситуації. Всі ці способи "передаються" логічним умом уму інтуїтивному, який в свою чергу "посилає запит" в загальний банк пам'яті, чи проще кажучи, звертається за порадою до Бога.

Так міг би звернутися за підтвердженням правильності своїх висновків і дій, що приймаються, старанний співробітник до свого Шефа. Обробивши інформацію і отримав необхідні рішення, виконавець йде до Шефа і просить у нього дозвіл на використання одного (або декількох) варіантів вирішення задачи. Керівник же, а ним в даному випадку є сам Творець, якому відомі усі можливі варіанти рішень поставленої перед людиною задачи, приймає відповідне рішення і дає "добро" на реалізацію задачи. Виконавець отримує підтвердження правильності своїх висновків, але діє у рамках субординації, не звеличуючи свою волю над волею Шефа. Таким чином вже в цьому не відбувається первинного гріхопадіння, через яке перша людина покинула Царство Боже - рай.

Але, і це ще не все )))
Після первинної обробки інформації і підтвердження безпомилковості висновків, які зроблені обома півкулями, ми знову обробляємо відомим нам вже способом ті варіанти, що підтверджені були Шефом. І вже з них у нас залишається лише один-єдиний. Але, і при цьому ми не повинні звеличувати свою волю над волею Всевишнього, і тому, навіть один-єдиний варіант розвитку подій ми віддаємо на вирішення Богу. Він же і проявляється через нас і нашу готовність і згоду в вирішенні даної ситуації. На все це потрібна одна мить (хоч і описувалося все дуже довго і нудно)). І не спробувавши раз, другий, третій... - не отримавши досвіду - не варто казати себе, що все це дурниці. "Відірвіть" себя від "диванного" стану ума і ризикніть, проведіть експеримент. Може, і вийде з першого разу. Адже я живу цим і все в мене виходить. А отже і у вас все вийде теж. Ну, а якщо не вийде, або не зрозуміло, але дуже хочеться, то мої контакти є на цьому сайті. Удачі на Шляху )))

СТРУКТУРА / ДОПОМОГА / ЗУСТРІЧ / ДІЙСНІСТЬ / ЗМІНИ / ТРАНСФОРМА / ЗВ'ЯЗОК