От виникло питання: а як бути тим батькам, які хочуть, щоб їхні діти змінилися у кращий бік. Деякі батьки впевнені у тому, що вони, прочитавши статті про взаємодію та зміну образного мислення, усвідомили все, що написано у них, і тепер намагаються привернути увагу своїх дітей до цих статей. І вже у цьому ми спостерігаємо помилку. Адже треба знову таки починати з себе, міняти своє ставлення до навколишнього світу. А їхні діти саме до цього світу і належать. Забудьте про те, що слід переконувати когось у тому, що йому буде "корисно почитати написане". Якщо вам на користь це не пішло, то і йому вже точно не піде. А коли у вас не буде бажання вчити будь-кого будь-чому - саме це і буде означати факт того, що ви розсталися зі своєю гординею, в якої до цього перебували.
Не варто мене і мої слова, у даному випадку, піддавати оцінці. Я нікого не учу. Я взагалі мовчав би, щоб мене не сприймали у "самоствердженні та гордині". Але, мудрий - не скаже, а дурень - не помітить (і теж не скаже)) Тому я безстрашно пишу про те, що усе, прочитане вами - не від мене, а від Творця виходить. Хочете - приймайте, хочете - відкидайте, але все ж, не кваптеся робити висновки і піддавати усе оцінці. Просто "відпустіть" і спостерігайте за тим, що відбувається усередині вас.
Але, повернемося до батьків, що дбають про своїх дітей. Поки батьки самі не будуть мати належного досвіду (а досвід - це прийняти, прожити і усвідомите усе, що відбувається) - діти не зможуть адекватно сприймати все, викладене вами. От і замислитеся: чи треба дитині вашій читати те, що ви самі ще не усвідомили? А якщо вона зрозуміє і вирішить уточнити у вас, а ви їй відповісте, але не так, як слід. Можна попросту втратити авторитет своєї дитини. Да і не це головне. Головне те - що "не знаючи броду - не лізь у воду". Проживи якись час в усвідомленому мовчанні і збережи у собі заповітні свої помисли, не розбазарюй їх. І, коли все ж настане момент - Серце підкаже, про що розмовляти з дітьми. І статті у цьому випадку будуть зайвими. Не шукайте пізнання, як вам настроїти скрипку, на якій ви збиралися виконати п'єсу. Поки ви самі не станете цією скрипкою - ви не зрозумієте, чому вона може фальшивити. Взагалі, "візьми паузу, з'їшь "Твікс" (це не реклама, це просто зручна фраза)))
Головне, ви зрозумійте для себе: ваші діти вище за вас розвитком свідомості й інтелекту (у переважної більшості випадків)), але про це ви не знаєте (чи забули). Зрозуміло, що ми їх дуже любимо і прагнемо оточити піклуванням. Але, дитя тих батьків буде живим, здоровим й благополучним, за яке безперестану підносяться молитви самими батьками. Ваш страх має властивість реалізації, як власне і благословіння. Страх - це немов прокляття, кожного разу вимовне вами по відношенню до своєї дитини, яка, наприклад, пішла на вечірню прогулянку. Боячись - ви притягаєте до своєї дитини руйнівну силу, а благословляючи її, пам'ятаючи постійно про те, що дитина знаходиться під неустанною опікою Божою, ви оточуєте її Любов'ю. Ви і є та сама Любов, яка береже його за всіх часів, поки його немає поруч з вами. От і виходить, що ті негаразди, що відбулися з дітьми - по суті ваше невір'я у захист згори, як і навпаки: віра руйнує сумніви і вибудовує захист від усіх мислимих і не мислимих нещасть і складнощів.
А тому - безперестану просіть про своїх дітей Творця. Просіть наділити їх Любов'ю і будьте вдячні за те, що усе , що проситься, здійснюється (навіть якщо ви цього і не помічаєте).
Меню сайту
