Що ж, почнемо обіцяне і ознайомимося з трьома способами сприйняття світу. Перший полягає в тому, що діє тільки логічно і може бути названий "чоловічим". Другий - інтуїтивний, і отже він - "жіночий". Третій - поєднує у собі два раніше названих і являє собою чітку і цілеспрямовану взаємодію обох півкуль мозку людину, і тому назвемо його "гармонійним".
В чому схожість двох перших? В тому, що вони обоє є категоричними. Логічна півкуля вибудовує розуміння того, що відбувається, лише з точки зору логіки, використовуючи тільки той досвід, який має з моменту фізичного народження до моменту даної події.
Інтуїтивна півкуля при обробці інформації діє так само, без використання реального життєвого досвіду. Під реальним досвідом слід розуміти накопичену в процесі життя інформацію, сформовану в певні стереотипні образи, з яких і складається уся справжня реальність людини. А у кожної людини своя, індивідуальна, реальність і вона неповторна. Вона має відношення до інших реальностей і це лише їх об'єднує в одне ціле та неподільне існування Буття. При цьому образи, що притаманні іншим індивідам, транслюються з однієї індивідуальної реальності в іншу, де проходять відповідну обробку і наділяються формою сприйняття, яка характерна лише для конкретного індивідуума. Згоден, громіздко звучить. Але, вже краще так, ніж взагалі ніяк не пояснювати походження стереотипів та образів, притаманних конкретній людині.
Отже, спочатку опишемо взаємодію обох півкуль. І схожа вона буде на взаємини чоловіка та жінки, що перебувають в Любові і Гармонії. Звичайна людина живе або першим, або другим способами сприйняття і піддає оцінці усі події, що відбуваються в її реальності. Жінка використовує інтуїтивний спосіб сприйняття, а чоловік - логічний. І обоє вони кардинально однобічні.
Будемо намагатися на прикладі зрозуміти, що і як відбувається. Будь-яка ситуація, що має місце у нашому житті, сприймається, як правило, людиною з позиції оцінки події. Подіями є вчинки особистості. Саме ці вчинки людина і сприймає оцінюючи і вважає, що будь-яка конкретна особистість здійснила по відношенню до неї ці конкретні вчинки. І саме вони піддаються оцінці "погано/добре", тобто трансформуються з трьохвимірного сприйняття цілісності (матерія/дія - енергія/емоції - інформація/програма до дії) в двомірне сприйняття (погано/добре). А це, як ви вже напевно помітили, зовсім інша область формування існуючої реальності.
І ось, ум людини, що перебуває в дуальності, "присутній" тільки в одній фізичній півкулі - лівої чи правої. А повинен бути поперемінно, в обох, гармонійно поєднуючи їх у розумовому процесі.
Як це відбувається: надійшла інформація і логічна півкуля, обробивши її, піддала зіставленню інформацію з тим фізичним досвідом, який був нею сформований за час її фізичного розвитку. А досвід цей обмежений і однобічний. Так само і з інтуїтивною півкулею. Інформація, що надходить, обробляється інтуїтивним умом, який не має (або, якщо бути точним, то відкидає) фізичний досвід сприйняття. Але ж це теж однобічно і обмежено. Як же бути? Як пізнати спосіб взаємодії обох півкуль та двобічного сприйняття світу? А спосіб насправді дуже простий и доступний. Тільки от у самий необхідний момент на його використання чомусь у нас немає часу...
Отже, почнемо. Нам для вирішення дана ситуація. Будь-яка. Не станемо давати визначення, якою вона може бути. Спосіб універсальний і може бути застосований до будь-якої, абсолютно, життєвої ситуації.
По-перше: ні в якому разі не поспішаємо, бо квапливість змусить нас піддати все, що відбувається, оцінці. А ситуація дана не для того, щоб їй дали визначення, погана вона чи хороша, а для того, щоб ПРИЙНЯТИ її такою, як вона є. Адже ситуація і дана людині, щоб вона (людина) пізнала саму себе.
Ситуація - це промисел, воля Божа і вона така, якою її Бог створив для нас. Ми ж її намагаємося наділити формою сприйняття, що притаманна тільки нашему (логічному або інтуїтивному) уму. Але ж ми самі, наш ум, наши розумові процеси, сама ситуація і все, що пов'язано з нею в існуючій реальності - це і є Бог.
Піддавши щось оцінці, ми таким чином руйнуємо цілісність Творця. Він не перестає від цього існувати, але все ж не ми для Нього, а Він для нас припиняє своє існування. З цим моментом ми втрачаємо віру Йому і перебуваємо в вірі в Нього. А це різні, зовсім різні способи сприйняття.
Можна вірити у Бога, але ніяк не співвідносити себе і усе, що відбувається, з Ним і Його волею. А можна вірити Богу і тоді Він, і все, в чому Він проявлений, стає єдиним і цілісним. І до релігії це може не мати зовсім ніякого відношення. Це і є Любов.
Але, повернемося до нашої основної теми. Інформація, що надходить, піддається нами не оцінці, а аналізу. І відмінність одного від іншого полягає, в першу чергу, в беземоційному підході розгляду питання. Ми його (відношення до питання, яке розглядаємо), немов знеособлюємо. При цьому ум піддає все аналізу і "виводить" кілька можливих (а не один) способів вирішення ситуації. Всі ці способи "передаються" логічним умом уму інтуїтивному, який в свою чергу "посилає запит" в загальний банк пам'яті, чи проще кажучи, звертається за порадою до Бога.
Так міг би звернутися за підтвердженням правильності своїх висновків і дій, що приймаються, старанний співробітник до свого Шефа. Обробивши інформацію і отримав необхідні рішення, виконавець йде до Шефа і просить у нього дозвіл на використання одного (або декількох) варіантів вирішення задачи. Керівник же, а ним в даному випадку є сам Творець, якому відомі усі можливі варіанти рішень поставленої перед людиною задачи, приймає відповідне рішення і дає "добро" на реалізацію задачи. Виконавець отримує підтвердження правильності своїх висновків, але діє у рамках субординації, не звеличуючи свою волю над волею Шефа. Таким чином вже в цьому не відбувається первинного гріхопадіння, через яке перша людина покинула Царство Боже - рай.
Але, і це ще не все ))) Після первинної обробки інформації і підтвердження безпомилковості висновків, які зроблені обома півкулями, ми знову обробляємо відомим нам вже способом ті варіанти, що підтверджені були Шефом. І вже з них у нас залишається лише один-єдиний. Але, і при цьому ми не повинні звеличувати свою волю над волею Всевишнього, і тому, навіть один-єдиний варіант розвитку подій ми віддаємо на вирішення Богу. Він же і проявляється через нас і нашу готовність і згоду в вирішенні даної ситуації. На все це потрібна одна мить (хоч і описувалося все дуже довго і нудно)). І не спробувавши раз, другий, третій... - не отримавши досвіду - не варто казати себе, що все це дурниці. "Відірвіть" себя від "диванного" стану ума і ризикніть, проведіть експеримент. Може, і вийде з першого разу. Адже я живу цим і все в мене виходить. А отже і у вас все вийде теж. Ну, а якщо не вийде, або не зрозуміло, але дуже хочеться, то мої контакти є на цьому сайті. Удачі на Шляху )))
Меню сайту
