Чи припускали ви, що все те, що відбувається у вашому житті: події, емоції, помисли - формується в силу того виховання, яке вам було надане батьками і суспільством? З чого взагалі починається виховання? З тих образів, що закладені батьками в дитину. Саме ці образи, що притаманні батькам та соціальному середовищу, до якого вони належать, і формують стереотипи, з яких і складається існуюча дійсність дитини. У наслідку вони переміщаються у підсвідомість людини і проявляються (неусвідомлено) в процесі всього її життя. Але, душа дитини приходить у цей світ лише тоді, коли готові до цього батьки. І готовність буває різною. Комусь важливо, щоб дитина народилася як продовжувач роду; для когось - важливо не тільки продовження роду, але і те, що дитина стане хорошою людиною, вихованою та освіченою; іншим же потрібно, щоб дитина була ще і душевною людиною: люблячою, турботливою, добросердною... І лише деякі з мільйонів батьків усвідомлюють, що їхнє дитя - прояв Сущого. А так повинні сприймати усі, а не одиниці.
Я сприймаю народження дитини, як народження Боголюдини, в якої проявляється образ і подоба Творця. Ось чому слід батькам розуміти народження дитини не просто як звичайного немовля, а як сходження в фізичний мир самого Бога. Образ Всевишнього, який був живий в Серці діви Марії, образ Творця, і був проявлений в Ісусі. Кажучи про Святе сімейство - Марію, Ісуса та Іосифа, не з позиції релігійного світогляду, а з позиції надрелігійного розуміння, я намагаюся привернути увагу читача в першу чергу до того, що він (читач) сам є проявом Творця, не усвідомлюючим свого Божественого внутрішнього світу. Тим же, хто це усвідомив, легше йти Шляхом Любові, формуючи і коректуючи взаємодію внутрішнього і зовнішнього світів. Бо все у світі видимому і невидимому взаємозалежно, і лише один Шлях є перед людиною, народженою на Землі - Шлях пізнання Любові у всіх Її проявах.
Батьки повинні усвідомлювати той факт, що їхні діти більш розвинуті (інтелектуально, душевно, духовно), ніж вони самі. Адже на іхніх дітей поки ще соціальна середа не вплинула так, як на батьків за багато років їх життя. Але, відкриття цих проявів Всевишнього в дітях залежить від самих батьків. Тільки батьки можуть усвідомити той факт, що їхня дитина (немає різниці, хлопчик це чи дівчинка) є носіями Божественого Духу. А для цього батьки повинні усвідомити, що саме вони також є проявом Творця.
Кращій спосіб виховання - особистий досвід (душевний і духовний), що набули батьки. Саме його вони і передають дітям у процесі виховання. Але передача цього досвіду не має на увазі навчання. Достатньо батькам лише перебувати в вірі, любові та згоді. Особистий приклад життя - і є тот самий кращій спосіб передання досвіду.
Тому, як при взаємозв'язку "Вчитель-учень", один не може отримати пізнання свого Шляху без іншого, так і у випадку, "батьки-дитина" необхідно прагнення пізнання себе через дітей. Іноді ви можете бути для своїх дітей батьками, а у іншому випадку і самі батьки стають дітьми, а діти - батьками. Як у Вчителя, що пізнає свій світ через учня, умовна грань "Вчитель-учень" зникає, так і у батьків не повинно бути її. Для істинного Вчителя немає учня, а є його друг, що пізнає світ трохи інакше і потребує душевної і духовної підтримки. Так і для батьків є дитина, яка має свій, особливий спосіб пізнання світу. Вчитель сприймає учня, як прояв Всевишнього і визнає Його таким, і тому Вчитель є учнем, як і учень - Вчителем. Також і Батьки є Дитиною, а Дитина - Батьками.
І цей взаємозв'язок проявляється в Дусі Святому. Тільки так можна пізнати ту волю, яку проявляє Творець. Тільки так можна закласти в дитину той Образ, який йому потрібен для пізнання Любові, пізнання Сущого у собі і себе в Ньому. Тому, передача досвіду, набутого батьками, своїм дітям повинна носити індивідуальний характер і без нав'язання власної волі дитині.
Меню сайту
