КАРМА або ПРОГРАМА РОДУ Формування карми людини Вплив карми на долю людини Способи зміни кармічних програм
Карма - це вселенський закон причинно-наслідкових зв'язків , що формується за рахунок накопичення досвіду тих душ, які були поперед нашого народження - предкам 7 поколінь обох ліній (материнської та батьківської). Тому вірніше її (карму) назвати "програмою" роду, адже у фізичному світі душа бере на себе зобов'язання виконати програму накопичення фізичного, душевного і духовного досвіду. Основною (і єдиною) програмою кожного є досягнення єдності та цілісності тіла, душі і духу.
Душа, що приходить у світ фізичний та втілюється в людському тілі, отримує його (фізичне тіло) для проходження Шляху і набуття досвіду. Але, для того, що б вийти на свій, істинний, Шлях і виконати визначене, людина повинна пройти всі шляхи розширення свідомості, являючи собою єдине ціле, що складається з трьох основ: тіло - душа - дух. Найчастіше ми орієнтуємося лише на перше: тіло; трохи частіше - на обидва: тіло - душа; і зовсім рідко - на всі три. Саме сприйняття людиною всіх трьох як цілого, дає йому можливість цілісного сприйняття світу і тільки таким чином вона може змінити свою кармічну програму або програму роду.
Міняти - не означає що знаючи про щось, відмовитися здійснити. Змінити карму можна лише пізнавши її Духом Святим. Саме Він веде людину, і людина цілісна, триєдина і являє собою Його, як прояв свідомого життя і долі, через свої дії та різні інші події, що можуть бути здійснені як самою людиною, так і відносно неї самої. Тому, перш ніж приступити до пізнання кармічних взаємозв'язків і засобів їх коригування, слід врахувати повну і усвідомлену готовність діяти. Бо в цьому випадку, діяти можна лише з позиції пізнання всього в Дусі Святому, а не з позиції душевності сприйняття світу і тим більше, з позиції первинності матерії. Інформація (дух) була і буде первинною завжди. Саме інформація рухає енергією (душею), що проявляється в тілі людському, як емоції. А тіло вже зовсім третично, але також не меньш важливе і невід'ємне у пізнанні цілісності Буття.
ОБРАЗНЕ МИСЛЕННЯ Розширення свідомості
Зміна карми шляхом зміни образного мислення
Вплив місць Сили і святих місць на образне мислення людини
Змінити карму, не змінюючи свого ставлення до навколишнього світу і до самого себе - неможливо. А для цього необхідно змінити образність мислення. Образність мислення - це власна (індивідуальна) позиція бачення і розуміння світу. Це особиста, суб'єктивна думка кожної людини, виражена в тих образах, які його розум накопичив з моменту народження до теперішнього моменту за все його життя. Це досвід, набутий людиною через теоретичні та практичні знання про світ.
Але, не завжди цей досвід є істинним. Вірніше, з позиції цієї самої людини, він може є істиною на даному етапі її життя. А проходячи наступні стадії розвитку усвідомленості, людина отримує новий досвід. І, що б вмістити в себе нове, необхідна готовність розлучитися зі старим. Саме зміна образного мислення дозволяє людині розширити свою свідомість до необмеженої кількості образів, з яких він, як головний конструктор, може створювати свій світ, наповнюючи його все новими і новими образами.
І дуже важливо, що б ці образи були не просто позитивні, а цілісні. Бо, лише в цілісності можливо пізнання Сущого і всього світового устрою. Цю цілісність може дати лише постійний взаємозв'язок людини з Богом, що є тим самим Святим Духом і наповнює його людський дух (програму роду) Собою. Це і є можливість перепрограмування кармічних завдань по роду, проявлених в долі людини, і здійснюється вона не самою людиною, а в цьому випадку самим Творцем, який створив цю саму взаємозв'язок для нього ж.
Для усвідомлення подій, що відбуваються, людині в допомогу дається можливість використання енергоінформаційного потенціалу місць Сили (або благотворчих чи святих місць). По суті, впливають на це не самі місця Сили (географічна територія), а простір, в якому вони знаходяться. Саме цей взаємозв'язок, між своїм внутрішнім простором (баченням світу) і зовнішнім простором (місцями Сили) людина і вибудовує при цьому. Це наче накласти аналог Єдиної інформаційної програми (образ Божий) на образ внутрішнього світосприйняття (програму роду), спотворену придбанням негативного досвіду під впливом зовнішнього світу. Але, те спотворення, що виникло в програмі людини, є невід'ємною частиною його Шляху, а значить, в момент його прояву, воно також є істинним і необхідним. А це означає, що є необхідність у прояві як старого (спотвореного) , так і нового (зміненого) сприйняття. І готовність людини до сприйняття нового дає йому усвідомлення взаємозв'язку явищ і подій, що відбуваються як у минулому, так і в майбутньому.
ГАРМОНІЯ і ВЗАЄМОДІЯ ПЕРВІСНИХ НАЧАЛ
Стосунки чоловіка і жінки
Народження і образне виховання дітей
Відносини людини і соціального середовища проживання
Чоловік і жінка - ось два взаємодіючих Божих начала. Не розумію, чому їх наш світ називає протидіючими? Так, вони різняться, але ж вони все ж є взаємодоповнюючими. Саме в цьому доповненні і прихована гармонія, як ключ до взаємодії в парі. І не тільки в парі, а й у суспільстві, не залежно від соціального стану людини.
Чоловік не може і не повинен сприймати жінку як протиборчу сторону. Він - її Ціле, як і вона - його. Прийнято говорити: він/вона - моя половинка. Слід говорити не розділяючи: вона/він - моє ціле. Вже від цього ваше ставлення зміниться. Адже для того, що б у вашому житті була не лише гідна вас людина, а "дихаюча з вами в такт серця", то для цього самому (в першу чергу) слід стати єдиним Цілим, гармонійно поєднати в собі взаємодію обох начал - чоловічого і жіночого, не залежно від того, ким ви є: чоловіком чи жінкою.
"Коли двоє будуть одно, і зовнішнє, як внутрішнє, чоловіча стать разом з жіночою будуть ні чоловічою, ні жіночою. Якщо ви так вчините, прийде Царство Отця Мого" (Втор. остан. Климента, гл.12) Аграфа - неканонічні висловлювання Ісуса Христа.
Кожна людина влаштована за образом і подобою Сущого. А Він ідеально поєднує в собі обидва почала, не будучи лише чоловіком чи жінкою. Бог - це Любов. Це - гармонійне об'єднання всього, проявленого в двох началах - чоловічому та жіночому, не залежно від того, з яким рівнем сприйняття ми Його співвідносимо: фізичним, енергетичним або інформаційним. Якщо Його пізнавати ще глибше, то там взагалі відсутнє поняття сприйняття: чоловіче/жіноче . А тому, будемо поки прагнути пізнати його в цьому гармонійному поєднанні.
Чоловік - божественне начало, як власне і сама жінка. Тому, чоловік має за необхідне завжди усвідомлювати (а не просто пам'ятати) про прояв цього божественного начала в жінці. Він повинен "бачити" в ній матір-богиню (Богородицю, БогоМатір) . Але це не повинно бути обожнюванням людської особистості, а усвідомлене сприйняття особистості, через яку Бог, як Любов, проявляє Себе для нього і всього світу. Так само і жінка не повинна обожнювати в чоловікові його особистість, а усвідомлювати в ньому прояв батька-бога (Бога-Отця). Саме в доповненні вони являють собою Вищу Любов.
Так само і ставлення до дітей не може бути поверхневим, а має бути усвідомленим. Дитя в такій сім'ї - це народження взаємодії двох божественних начал. І, як у світ прийшов немовля Ісус, будучи народженим дівою Марією, так і кожна дитина приходить у світ БогоДитям. Це вже потім, під впливом менталітету суспільства і своїх батьків вона стає звичайною дитиною. А за народженням - він прояв Творця, що сходить в фізичний світ, і в якому батьки повинні його підтримати своєю Любов'ю та Вірою.
Єдиний - був і залишається в кожному з нас. Тільки от, ми самі не бажаємо Його усвідомлювати в собі. А тому, поки ми самі від себе приховуємо Джерело Всесвіту - ми і не можемо знайти Його. Батьки, один через одного, через своїх дітей, мають можливість пізнання себе і відкриття Джерела в собі. А це дає можливість не здійснювати виховання своїх дітей від свого (людського) розуму, роблячи це в Дусі Святому і з Його волі. Як би ми не назвали Бога: Любов, Святий Дух чи Софія (Премудрість Божа ) - все одне Він залишається Собою і вершить через нас Свою волю. Так скористаємося даної нам можливістю вершити Його волю в собі.
Кожен з нас - прояв Сущого. І проявлений Він у всьому, без винятку - і в поганому і в доброму. Адже добро/зло - це лише наше двовимірне сприйняття світу. А ми живемо в тривимірному і повинні от-от здійснити перехід в чотиривимірний світ. А як же ми це зробимо, якщо все ще дивимося на світ з позиції "погано/добре"? Ось і виходить, що людська свідомість має сприймати дії людей і події, не з позиції того, що робить ця особистість, а з позиції: чого хоче від мене (нас) Творець. А для цього потрібно елементарно "піднестися" над ситуацією, вийшовши за межі звичної оцінки (відмовитись від неї) і стати самим простором, що оточує цю ситуацію (як повітря, що насичує простір собою і перебуває скрізь). Тільки тоді ми зможемо доторкнутися до розуміння того, що в нас говорить Творець через цю подію. І це лише тривимірне сприйняття світу. А чотиривимірне свідомість сприймає ситуацію як режисер дивлячись за грою акторів трупи (не перебуваючи в ній, а спостерігаючи), і одночасно як актор, який бере участь в цій корегованій грі. Ви можете одночасно бути і тим і іншим (режисер/актор). Розумієте, наскільки велика швидкість сприйняття, де ніколи думати. Там все відбувається перш ніж ви подумали і забажали. Свідомість, а не розум, в цьому випадку стає помічником людині.
"Спаситель же відповів, сказавши:" Тому я говорив вам: стати повними, щоб ви не перебували в нужді. Ті , які в нужді, однак, не будуть врятовані. Бо добре бути повним і погано бути в нужді. Тому так славно для вас бути в нужді і, навпаки, погано бути повними, бо той, хто сповнений, перебуває в нужді, а той, хто в нужді - не стає повним, так як той, хто в нужді, стає повним, а той, хто був наповнений, навпаки, досягає належного досконалості. Тому ви і повинні перебувати в нужді, поки можливо наповнити вас, і бути повними, поки ви можете перебувати в нужді, щоб ви змогли більше наповнити себе. Тому станьте сповнені Духом, але потребуйте причини, бо причина [належить] душі; і, навпаки, вона - (природа) душі".Апокриф Якова (Бібліотека Наг- Хаммаді)
ВИХОВАННЯ НОВОГО ПОКОЛІННЯ Стереотип виховання
Готовність до народження
Взаємозв'язок батьків і дітей
Чи замислювалися ви про те, що все що відбувається у вашому житті: події, дії, емоції, помисли - формується в силу того виховання, яке вам було надано батьками і суспільством? З чого взагалі починається виховання? З тих образів, що закладені батьками в дитину. Саме ці образи, властиві батькам і соціальному середовищу, до якого вони належать, і формують стереотипи, з яких і складається існуюча дійсність дитини. Надалі вони переносяться в підсвідомість людини і проявляються (несвідомо) в процесі всього її життя. Але, душа дитини приходить у цей світ лише тоді, коли готові до цього батьки. І готовність буває різною. Для когось важливо, що б дитина народилася як продовжувач роду; для когось - важливо не тільки продовження роду, а й те, що дитина має стати доброю людиною, вихованою і освіченою; іншим же потрібно що б дитина була ще й душевною людиною: люблячою, турботливою, доброю... І лише деякі з мільйонів батьків усвідомлюють, що їх дитя - прояв Сущого. А так повинні сприймати всі, а не тільки одиниці.
Я сприймаю народження дитини, як народження БогоЛюдини, в якому виявляється образ Сущого. Ось чому слід батькам розуміти народження дитини не просто як звичайного дитя, а як втілення у фізичному світі самого Бога. Образ Всевишнього, який був живий у Серці діви Марії, образ Творця, і був проявом в Ісусі. Кажучи про Святе сімейство - Марію, Ісуса і Йосипа, не з позиції релігійного світогляду, а з позиції надрелігійного розуміння, я прагну привернути увагу читача насамперед до того, що він (читач) сам є проявом Сущого, та при цьому не усвідомлює свого Божественного внутрішнього світу. Тим же хто це усвідомив - легше йти Шляхом Любові, формуючи і коригуючи взаємодію внутрішнього і зовнішнього світів. Бо все у світі видимому і не видимому взаємопов'язано, і лише один Шлях лежить перед людиною, народження на Землі - Шлях пізнання Любові у всіх її проявах.
Батьки повинні усвідомлювати той факт, що їхні діти більш розвинені (інтелектуально, душевно, духовно), ніж вони самі. Адже на їхніх дітей поки ще соціальне середовище не зробило такого впливу, як на батьків, за багаторічне їх життя. Але, відкриття цих проявів Всевишнього в дітях залежить від самих батьків. Тільки батьки можуть усвідомити той факт, що їх дитина (без різниці, хлопчик це чи дівчинка) є носіями Божественного Духа. А для цього батьки повинні усвідомити що саме вони також є проявом Сущого.
Кращий спосіб виховання - особистий досвід (душевний і духовний), який здобули самі батьки. Саме його вони й передають дітям у процесі виховання. Але передача цього досвіду не має на увазі навчання йому дітей. Досить батькам просто перебувати в вірі, любові та злагоді. Особистий приклад життя - і є той самий найкращий спосіб передачі досвіду.
Тому, як у взаємозв'язку "вчитель - учень", перший не може мати пізнання свого Шляху без другого, так і у випадку, "батьки-діти" необхідно прагнення пізнання себе через дітей. Іноді, ви можете бути для своїх дітей батьком/матінкою, а інший раз і самі батьки стають дітьми, а діти - батьками. Як Вчитель, пізнає свій світ через Учня і умовна грань "Вчитель-Учень" зникає, так і у батьків не повинно бути її. Для дійсного Вчителя немає учня, а є його друг, який пізнає світ дещо по іншому і потребує душевної та духовної підтримки. Так і для батьків є дитина, що має свій, власний спосіб пізнання світу. Учитель сприймає учня, як прояв Всевишнього і визнає Його таким, і тому Учитель є учнем, як і учень - Учителем. Так само і Батько є Дитиною, а дитина - батьком .
І цей взаємозв'язок проявляється в Дусі Святому. Тільки так можна пізнати ту волю, яку проявляє Творець. Тільки так можна закласти в дитини той Образ, який йому потрібен для пізнання Любові, пізнання Сущого в собі і себе в Ньому. Тому, передача досвіду, набутого батьками своїм дітям повинна носити індивідуальний характер і без нав'язування власної волі дитині.
ВНУТРІШНІЙ І ЗОВНІШНІЙ СВІТИ Взаємодія світів
Цілісне сприйняття світу
Формування простору Любові (місця Сили)
Внутрішній світ людини дуже багатий. Але, часто, він настільки багатий, що їм слід ділитися. Все це внутрішнє "багатство" хаотично "бродить" усередині людини у вигляді образів (образні форм думок). І ці образи транслюються людиною зі світу внутрішнього в світ зовнішній. Так формується його власний зовнішній світ, на який впливають внутрішні світи інших людей, що також транслюються в загальний простір. Те, з чим ми стикаємося щодня, ті завдання і ситуації, які доволі часто люди називають словом "проблема" - не усвідомлене сприйняття взаємодії внутрішнього і зовнішнього світів, яка й формується людиною в загальному просторі.
Енергоактивні місця взаємодії людини і планети (місця Сили, енергетичні місця), при усвідомленому сприйнятті людиною свого внутрішнього світу, підсилюють її (людини) енергоінформаційний потенціал і допомагають в реалізації (розвитку) різних цілей. Слід тільки лише розуміти, наскільки важливо те чи інше для самої людини і чи не зашкодить ця реалізація бажаного іншим членам суспільства, які перебувають у контакті з людиною. Адже все, що відбувається з нами, відбивається і в душах наших близьких і рідних. Доброчинні зміни в кращу сторону міняють і їх також, як і зміни нашого внутрішнього світу в гіршу сторону. Вибудувати цілісне сприйняття світу - ось найперша і головна мета і завдання кожного з нас. Ми будемо цільними - і проявлений через нас світ стане також цільним.
Як є благотворчі місця загального значення, так є і особисті місця. Але, будь-яка людина в змозі сформувати своє, особисте місце Сили - простір Любові. І для цього йому в допомогу дається його внутрішній світ, в якому і знаходиться "центр" світів - така собі умовна точка, що сполучає все воєдино в Дусі Святому і що являє собою щось спільне між білою (що випромінює) і чорної (що поглинає) космічними дірами. Цей центр Світобудови перебуває в кожному з нас, що дає нам взаємодію з Творцем і являє в собі поєднання взаємодії фізичного (тіло, матерія), емоційного (душа, енергія) та інформаційного (дух, програма). З Нього все виходить і в Нього все повертається. Це найбільше і найсильніше вселенське Джерело Життя, в якому ми всі єдині ...
Але, єдність - це не можливість одного разу знайти і надалі не втрачати. До цього необхідно прагнути, зберігати в собі, утримуючи в своїй свідомості образ Єдиного, усвідомлюючи взаємозв'язок тіла, душі і духу. Усвідомлюючи першопризначення енергії Джерела більш, ніж свого приватного життя, людина стає єдиною з Ним і являє Його собою. Це і є слідувати волі і промислу Божому. Саме в цьому стані свідомості людина має можливість пізнання взаємозв'язку грубого, тонкого та вогняного світів.
Це цілісний стан дозволяє людині мати в собі найбільше і найпотужніше місце Сили у Всесвіті. У цьому стані усвідомлення єдності і цілісності, людина являє собою Творця, з волі якого він і усвідомлює все. Простір, який у православ'ї названо Царством Божим - і є той самий внутрішній простір центру Світобудови, сформований свідомістю людини. Вона (людина), будучи носієм в собі цього простору Любові, перебуває в ньому скрізь: у будинку, на роботі... Де б вона (людина) не перебувала, простір Любові також перебуваючи в неї, транслюється з її внутрішнього світу в світ зовнішній. Він (простір) множиться і збільшуючи свій потенціал, благотворно впливає на навколишнє середовище людини, її зовнішній простір. Де б така людина не перебувала би - вона залишає інформаційний "слід", який є благом і волею Вишнього. Поки є час, не просто поспішайте робити добро, а будьте Любов'ю і Любов стане всім.
«Хто згоден, того доля веде, хто не згоден, того вона тягне» (Сенека)
Меню сайту