В статті "ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ" я писав про те, що все, що відбувається з батьками в їхньому житті передається народженим ними дітям. Це і є проявом карми, сформованої батьками до того, як вони створили сім'ю та народили дитину. Вже народивши її, батьки найчастіше не відкоригувавши родові програми, "запускають" не навмисно їх у своїх дітях.
Кармічні задачи по різному проявляються на дітях, але частіше всього вони можуть хворіти хронічними захворюваннями. Ці хронічні хвороби проявляються у них у силу того, що батьки не тільки не змінили свій світогляд і спосіб життя, але і посилили негативний вплив його після народження дитини.
Немає проблем, є задачи, обов'язок за виконання яких ви взяли на себе перед приходом у цей фізичний світ. Виконання цих задач дає нам можливість накопичення досвіду (душевного і духовного), як необхідного потенціалу, який буде переданий наступним поколінням. Не секрет, що людське життя складається з проживання усіх задач, що поставлені раніше перед їхніми предками в семи поколіннях по материнській і батьківській лініях родів. Ті з предків, хто зумів вирішити ці задачи - заклали позитивний потенціал, що проявляється в житті людини як добробут: матеріальний, душевний та духовний. А ті, хто не зміг вирішити поставлених перед собою задач - спрацювали в "мінус" і у нинішньому житті людини такі задачи проявляються як складності (проблеми).
Але, не варто забувати, що кожен з нас отримавши право втілитися в цьому фізичному світі, пройшов попередньо, до свого фізичного народження усі (без виключення) стадії розвитку цих задач, у чому неоціненну допомогу надає позитивний потенціал, за рахунок якого і дається можливість проходження цього Шляху. Отже, прийнявши рішення про втілення на фізичному плані, душа людини усі існуючі в її житті задачи (що виявляються нині) вже вирішила для себе. Лишилося тільки пройти цим Шляхом тілу, і тому тіло повинно бути підпорядковано душі, а душа - духу. Дух же обирає собі того, хто його поведе по цьому Шляху і краще, якщо він (дух) обере провідником Всевишнього, проявленого в Дусі Святому. Тоді дух людини стає Духом Святим і веде душу і тіло по їх Шляху пізнання.
Що ж відбувається в родинах, в яких діти можуть мати легкі, хронічні і дуже тяжкі захворювання? А те, що в цих родинах відсутнє у батьків розуміння взаємозв'язку з Творцем, який проявлений в них та в їхніх дітях. Такі діти найчастіше йдуть усвідомлено на те, щоб с самого народження стати інвалідами і каліками фізично, але при цьому залишитися єдиними з Богом. Саме їх самовідданість і рятує багато поколінь родів від неминучої долі остаточного руйнування в собі образу і подоби Божих. Вони стають інвалідами усвідомлюючи усю відповідальність свого Буття і це краще, що може бути для тих родів, які вони в себе по'єднують. На скільки ж повинен бути перекручений образ Божий у тих, хто раніше них жив, що вони отримують можливість виправлення лише таким важким Шляхом неймовірних зусиль з боку душ, що прийшли до їхнього роду?
Не виключаю, що ви знаєте про такі родини, в яких є діти з ДЦП і подібними важкими захворюваннями. Отже, це не просто можлива відсутність Любові батьків. Вони (батьки) можуть при цьому безмежно любити своїх хворих дітей, можуть навіть кохати і одне одного (що також не рідкість). Але, ці фізичні обмеження у дітей - відсутність Любові у попередніх поколінь обох родів.
Але, не буває лиха без добра, а тому все можливо виправити. І, якщо прийняти волю Всевишнього, тим самим можливо допомогти своїм дітям в вирішенні кармічних задач цілого роду. А для цього потрібно не просто їх любити, а усвідомлювати, що саме вони і є проявом Всевишнього у такій от формі, яка іншою в даному моменті і не може бути проявлена.
Меню сайту
