Колись, дуже давно, людина була єдиною з планетою і космосом... Як можна пояснити, що людина є генератором, в якому взаємодія двох енергоінформаційних потоків (висхідного, планетарного, жіночого и нисхідного, небесного, чоловічого) створює внутрішній світ?..
Цей внутрішній світ за рахунок тих же потоків посилюється емоціями, які проживає людина, і сприйняття людиною навколишнього світу формує в неї індивідуальну образну систему, яка і проектується в зовнішній світ.
Так людина створює свою індивідуальну реальність, в якій відбувається взаємодія з іншими індивідуальними реальностями (сприйняття інших людей), які залишають відбиток на її сприйнятті і її реальності.
Цей вплив суспільства людина проносить через усе своє життя, при цьому передавая його своїм дітям. Людина залежна від тієї образної системи, в якій вона мешкає, а її образна система залежна від того суспільства, в якому вибудовує своє спілкування і життя людина.
Так замикається коло: людина - зовнішнє суспільство (соціум, трудовий колектив) - людина - внутрішнє суспільство (сім'я, діти, онуки) - людина. Як бачимо, від людини виходить її уявлення про світ, змішується з іншими уявленнями, що можуть в силу вразливості або визнання авторитетності бути сприйняті людиною, і все це передається новому поколінню.
Нове покоління внаслідок того, що вони вже народилися і виросли залученими до системи переконань їхніх батьків, теж виявляються втягнутими в цю ілюзорну гру ума і продовжують її, розвиваючи, як їм здається себе, але насправді перекручуючи свою внутрішню дійсність впливом, який виникає від зовнішньої дійсності.
Ось в чому полягає підміна цінностей. Підміна ця виникає в соціумі, середовище спілкування людини, нав'язується їй соціумом, а людина сприймає її як єдино вірну, тому що інша їй не відома. І варто лише людині забажати змінити своє сприйняття, як починається боротьба соціуму за приналежність людини до нього.
Боротьба ця невидима і часом навіть непізнавана самою людиною зовні. Вона проявляється усередині самої людини и може бути усвідомлена нею тільки лише в тому випадку, якщо вона вийде за рамки свого образного сприйняття і буде готова побачити світ таким, який він є насправді.
Це зовсім не означає, що світ жахливий. Ні, він просто багатогранний і різноманітний. Як часто буває, що ми бачимо з різних позицій одне і теж, але при цьому описуємо своє бачення абсолютно по різному один від одного. Але ж спостережуваний образ від цього анітрохи не змінюється і йому зовсім байдуже, що кожен про нього думає, оскільки він знає сам, чим він є, і в цьому його цінність ))
Ось саме цю суть і повинен пізнати спостерігач за реальністю. Він повинен стати сам цим образом і тільки лише тоді він зрозуміє, що собою являє образ насправді. Але, образ, як творіння Сущого, є Ним самим, а тому, спостерігач повинен стати самим Богом (як би це дивно не звучало). Його єдиним наміром повинно бути бажання бути ЄДИНИМ з Творцем і тільки лише став з Ним єдиним цілим, можливо пізнати суть Його творіння. Ось до чого слід прагнути ))